Заочне провадження в цивільному процесі: підстави, умови, порядок
Співвідношення заочного та наказного проваджень
Наказне та заочне провадження в цивільному процесі, яка між ними різниця? Судовий наказ – це окрема повноцінна форма прийняття судових актів. Він передбачений для категорії справ, що входять в вичерпний перелік ст. 122 ЦПК.
Всі справи наказного провадження – заяви про стягнення грошових коштів.
Їх особливість в тому, що вони приймаються у відсутність сторін. Суддя приймає рішення виключно на основі матеріалів, наданих позивачем.
Витребування додаткових доказів чи пояснень від сторін суд також повністю виключаються, навіть, якщо докази не можуть бути надані з поважних причин.
Наказне провадження на відміну від заочного обов’язкова процедура, думку суду або сторін значення для його проведення не має.
Якщо з матеріалів видно, що у видачі наказу буде відмовлено, заявник повинен звернутися до суду за його видачу. Тільки після отримання відмови виникає право подати повноцінний позов.
В основі заочного виробництва лежить позов, в основі наказного – заяву про видачу наказу, вимоги закону до них дещо відрізняються. Якщо заочне провадження може перейти в стандартне позовне, наказне провадження повністю окрема процедура.
Судовий наказ одночасно є виконавчим документом, після вступу в силу судового акту, прийнятого в заочному порядку, потрібно звернутися за видачею виконавчого листа.