Залучені кошти комерційного банку: структура та аналіз
Залучені кошти комерційного банку викликають інтерес у громадськості (широкої, якщо фінансово-кредитна структура велика, і спеціалізованої, що виконує роль громадських спостерігачів), так і у держави. Чому? Яка може бути структура залучених коштів? Чи можна, проаналізувавши її, робити висновки про майбутнє організації?
Загальна інформація
Комерційні банки, в першу чергу, є специфічними кредитними інститутами. В їх завдання входить залучення тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, а також покриття дефіциту грошових ресурсах тих суб’єктів, які їх відчувають (з умовою повернення). Для здійснення подібної діяльності є багато різних шляхів. Залучені кошти комерційного банку можуть бути взяті з таких джерел:
Навіщо потрібен аналіз залучених коштів комерційного банку?
Він дозволяє розкривати джерела формування грошових ресурсів, оптимізуючи витрати, які організація несе по їх залученню та обслуговуванню. Аналіз стану залучених коштів комерційного банку дозволяє сортувати клієнтів по праву власності, термінами надання, відсотками. Завдяки цьому забезпечується можливість своєчасного повернення коштів і створення прогнозів.
Також цей інструмент дозволяє регулювати і тримати під контролем ліквідність банку. В цьому плані часто виділяють власні і залучені кошти комерційних банків. Стосовно перших можна не хвилюватися. Одночасно підтримання балансу між ними на рівні 20/80 дозволяє забезпечити збереження і працездатність структури.
Частина власних коштів спрямовується на створення резерву у рамках Центробанку. Інші гроші працюють на прибуток власників більшою мірою, ніж залучені. Адже вкладникам необхідно виплачувати відсотки. Але одночасно їх наявність дозволяє збільшити охоплення населення.
Трохи теорії
Найбажаніші залучені кошти комерційного банку – це залишки на поточних і розрахункових рахунках юридичних осіб. Вони, як правило, складають основу і клієнтський кістяк фінансово-кредитної організації. Адже по факту – це практично безкоштовні засоби. Також вони є основними для клієнтів. Через них іде весь оборот. Тому при наявності значної клієнтської бази виникає надлишок практично дармових коштів.
Ще однією перевагою є умовна прогнозованість залишків на рахунках і коливань кількості коштів на них. Як приклад – це інформація про терміни виплат, їх примірного розміром, платежах в бюджет та інше. Але покладатися на таку передбачуваність не слід. Адже їх збільшення негативно позначається на ліквідності. І при неякісному управлінні вони навіть можуть перетворитися на тягар.
Ще трохи теорії
До залучених коштів комерційного банку відноситься і такий популярний інструментарій збереження своїх коштів як депозит. Хоча гроші на залишках можуть дати певну економію, саме вклади дозволяють покривати потребу в кредитах. Також багато в чому від них залежать процентні ризики і ті ж проблеми з ліквідністю.
У чому тут заковика? Справа в тому, що кожен банк прагне залучити до себе більше вкладників для подальшої видачі кредитів. Для цього вони заманюють їх відсотками за депозитами. Але при цьому зростають і ставки кредитів. В даному випадку необхідно шукати золоту середину, яка дозволить врахувати інтереси всіх сторін.
Окремо варто поговорити про різних напрямках. Так, аналіз власних та залучених коштів комерційного банку відносить депозити до запитання до незадовільної категорії, ніж залишки на рахунках. Чому так? Справа в тому, що механізм зняття нічим не відрізняється. Але у випадку з юридичними особами можна більш-менш впевнено прогнозувати їх поведінку. Тоді як передбачити поведінку пересічної людини не представляється можливим. Його кошти можуть пролежати на рахунку не один рік або ж вони будуть зняті через тиждень. Хто може впевнено дати відповідь? Тому їх і не вважають найкращим варіантом. Адже це і досить дорогий і ризикований джерело коштів.
Про строкових депозитах
Це дорогі, порівняно з іншими, види зобов’язань. Вони залучаються на визначений строк під конкретну процентну ставку. Завдяки їм стабілізується ризик втрати ліквідності. Ця обставина вельми важлива. Але воно не означає, що у клієнта немає можливості зажадати свої кошти раніше терміну.
Правда, за це передбачаються певні штрафні санкції, аж до обнулення відсотків, що набігли. В такому випадку вони стають значно небезпечніше для ліквідності, ніж депозити до запитання, адже вважається, що гроші пролежать на рахунку до певної дати.
Про великих і малих строкових депозитах
У зв’язку з наявністю такого ризику строкові депозити умовно поділяють на великі і маленькі. До перших належать ті, що перевищують установлений банком ліміт ліквідної позиції. З-за свого розміру вони відносяться до небезпечних засобів. Адже у разі їх несподіваного вилучення зі сторони клієнта виникають негативні наслідки начебто збитків. Не виключено навіть і банкрутство.
Чому так трапляється? Справа в тому, що власники великих депозитів, як правило, орієнтуються на прибуток. Тому вони дуже чутливі до зміни процентної ставки та її перегляду з боку банку. Причому не обов’язково це робиться посеред терміну.
Давайте розглянемо невеликий приклад. Людина має сто тисяч євро. Він приносить їх в банк і кладе на строковий депозит. Час – один рік. Потім його ситуація задовольняє, і він продовжує свій внесок. Ще п’ять разів. І банк хоча і прораховує можливість зняття цих сум, але якщо він у восьмий раз прийде і зажадає всі свої кошти (а це буде вже близько 130-140 тисяч євро), то у відділенні таких сум не виявиться. Їх потрібно буде спеціально замовляти з центрального сховища для передачі вкладнику шляхом інкасації.
Невеликі вклади, як правило, володіють меншою чутливістю зміни процентних ставок. І у важкий період вони, як правило, не залишають банк. Поведінка їх власників щодо прогнозоване, що в кінцевому підсумку позитивно відбивається на ліквідності фінансово-кредитної організації. Витрати на цю категорію, як правило, не дуже високі.
Інші інструменти залучення коштів
Вже була розглянута основна структура грошей в середньостатистичному банку, який не є прикриттям для фінансових махінацій. Всі інші види зобов’язань відносять до недепозитным інструментів залучення коштів.
Що тут можна навести як приклад? Це угоди з векселями, ощадні та депозитні сертифікати, цінні папери (акції, облігації, боргові). При цьому є певна специфіка залучення коштів подібними інструментами. Так, ініціатором їх використання є безпосередньо сам банк. За зовнішніми ознаками, таким як терміновість і механізм вилучення, вони дуже схожі на строкові депозити. Але при аналізі необхідно враховувати межі їх застосування.
Про специфіку інших інструментів
Розглянемо спочатку векселя. При їх використанні можна зустрітися з неліквідністю, падінням прибутковості або ж зміною пріоритетів у діях інвесторів. Тому при їхньому використанні існують значні небезпеки в плані процентного ризику і ліквідності.
Як же можна переконатися в стабільності фінансово-кредитної організації? В цьому плані може допомогти такий структурний елемент, як міжбанківський кредит. Чому він вважається позитивним фактором? Справа в тому, що якщо фінансово-кредитної організації інші банки надають свої гроші, значить, вона отримала визнання і вважається такою, що зможе повернути залучені кошти.
Але при цьому не слід забувати про ризик. Власні та залучені кошти комерційних банків повинні створювати баланс для підтримання ліквідності та прибутковості організації на достатньому рівні. Зайвий перебір у використанні цих інструментів може підірвати стабільність роботи установи.
Найкраща ситуація
Хто має потенційно найбільш оптимальні шанси для продовження свого існування? Організація залучених коштів комерційного банку повинна бути максимально диверсифікованою. Найкращий варіант – це коли жоден інструмент не перевищує показник у 30 відсотків від загальної кількості коштів, що є в розпорядженні у фінансово-кредитній організації. Для цього слід вивчити портфель активів конкретної установи.
Ще один показник стабільності та надійності їх роботи – це процентна політика при залученні коштів. Вона повинна задовольняти двом суперечливим вимогам. По-перше, ставки за депозитами повинні бути досить привабливими, щоб потенційні вкладники несли свої гроші. По-друге, необхідно забезпечувати достатню маржу між активними і пасивними операціями банку. Тобто, слід подбати про активне кредитування платоспроможних груп за ставками, які значно більше, ніж ті, що нараховуються на депозити.
Про стабільності положення
Структура залучених коштів комерційного банку повинна передбачати не тільки процентні обмеження за певними категоріями, але і пропонувати відсотки не вище середньогалузевих.
Чому так? Припустимо, в середньому по Російській Федерації банки беруть депозити під 6%, а кредити видають під 20%. І тут з’являється фінансово-кредитна організація, що пропонує цілих 25% за внесок. Кому вони зможуть позичити отримані кошти? Або дуже ризикованим позичальникам, які не факт, що повернуть їх або ж взагалі, зібравши гроші, пропадуть з ними.
Про такому банку не можна судити як про ліквідний і платоспроможному, піклується про свою стійкості у фінансовому плані. Найімовірніше, у нього немає стабільної ресурсної бази, що потрібна для ефективних вкладень. Тому комерційний банк залучає грошові кошти юридичних та фізичних осіб за високою ставкою. Але, найімовірніше, в майбутньому його чекає ліквідація, а його первинних кредиторів – проблеми з отриманням своїх коштів. Адже чим вище відсоток, тим більш ризиковане вкладення.
Як аналізується ресурсна база?
Для цього здійснюється об’єднання однорідних банківських рахунків в певні групи. В кінцевому підсумку підводить інформативний і компактний баланс, який вже можна аналізувати. Важливими у цій справі є:
При цьому виділяють як кількісний, так і якісний аналіз. Що це означає? Візьмемо, наприклад, депозит. Людина приносить певну суму і вносить її на свій внесок. Таким чином, у банку є кошти, які він може використовувати прямо зараз. А якщо в якості об’єкта використовується вексель? З його ліквідністю можуть виникнути певні проблеми. І хоча формально, припустимо, він буде дорівнює депозиту, якість цих активів буде різний.
Що робити з цими?
Залучені кошти комерційного банку включають в себе як ризики, так і можливості. Аналіз структури дозволяє оцінювати значимість кожного джерела і динаміку його розвитку. Завдяки такому підходу можна стежити за ступенем активності банку при взаємодії з іншими фінансово-кредитними компаніями, різними організаціями та окремими фізичними особами.
Ґрунтуючись на отриманих даних, управлінські кадри можуть приймати рішення про зміни в діяльності компанії, коригувати ставки за певними напрямами, змінювати принципи роботи системи.
Звичайно, однією інформації про структуру коштів не достатньо. Але вона дозволяє приймати більш успішні рішення. До того ж, впливає ряд зовнішніх факторів. Наприклад, якщо є занадто багато депозитів, то можна знизити ставки по ним. Але при високій інфляції зробити те ж саме з кредитами буде проблематично, адже в такому випадку банк буде втрачати гроші. А для комерційної організації, якій він і є, саме отримання прибутку і вважається бажаним кінцевим результатом.