Визнання громадянина недієздатним: заяву. Підстави для визнання недієздатною

Настання дієздатності

Повноцінна дієздатність з повним комплексом прав і обов’язків настає при досягненні повноліття. За російським законодавством, цим віком є вісімнадцять років. Є також деяка кількість винятків з цього положення. До таких належать: вступ у шлюб до вісімнадцятирічного віку і емансипація неповнолітніх.

Положення щодо вступу в шлюб і розширення у зв’язку з цим дієздатності існувало й раніше, ще в радянський час. А ось емансипація стала новим елементом цивільних відносин. Введення її було зумовлено бурхливим розвитком підприємництва, а саме – значним збільшенням кількості неповнолітніх, які ведуть власний бізнес. Пов’язувалося нововведення не тільки з інтересами підлітків, але і з наданням певних гарантій кредиторам.

Важливим аспектом є розуміння того, що дієздатність – не те ж саме, що правоздатність. Останнє виникає з моменту народження. А дієздатність, обмежена відповідно до законодавства, вперше настає з шести років. З цього випливає, що до шести років дитина визнається повністю недієздатним. Визнання громадянина недієздатним ґрунтується на визначенні віку та оцінці психічного стану, яке також може бути пов’язане з віком. Цим обґрунтований той факт, що всі особи, які беруть участь у цивільному обороті, повинні бути впевнені в адекватності волевиявлення суб’єкта відносин, його розумінні своїх дій і наслідків. Таким чином, визнання особи недієздатною або обмеження дієздатності внаслідок психічних проблем служить захистом інтересів інших учасників відносин.