Визнання громадянина недієздатним: заяву. Підстави для визнання недієздатною

Визначення термінів

Законодавчо встановлено, що цивільна дієздатність виражається в здатності набувати і реалізовувати свої права, а також в створенні і виконанні обов’язків. Її наявність підтверджується тим, що людина здатна самостійно проводити дії юридичного характеру, такі як, наприклад, укладення угод, оформлення довіреностей, а також повністю відповідати у разі заподіяння майнової шкоди або невиконання умов договорів та інших зобов’язань. Крім цього дієздатність передбачає реалізацію цивільних прав та обов’язків. І це останнє твердження було закріплено саме в російському Цивільному кодексі в новітній історичний час.

Дієздатність є суб’єктивним правом всякого громадянина. Вона відрізняється від інших типів аналогічного права своїм змістом. Дієздатність передбачає можливість вибору визначення для самого себе, своєї поведінки. У той же час навколишні зобов’язані це право не порушувати.

Відповідно, недієздатність означає нездатність людини приймати розумні рішення, а також відсутність можливості повною мірою реалізовувати свої права і обов’язки. Недієздатними, згідно із законом, можуть бути визнані повністю або частково. Частково недієздатними визнаються діти від 6 до 14 років, підлітки від 14 до 18 років, а також дорослі. Повна недієздатність може бути встановлена лише за фактом наявності серйозних психічних розладів, доведених у судовому порядку. У будь-якому випадку суд встановлює над визнаним недієздатним або обмеженим у дієздатності особою опіку чи піклування. У цьому варіанті передбачається, що всі права й інтереси особи охороняються й захищені. Позбавлення людини дієздатності або навіть обмеження в ній припускає значний і дуже чутливе вторгнення в особистий простір людини і суттєво змінює якість його правового статусу. Саме враховуючи дані обставини, рішення щодо чиєїсь дієздатності може приймати тільки суд.