Визнання громадянина недієздатним: заяву. Підстави для визнання недієздатною

Дієздатність у визначенні правосуб’єктності

Становище суб’єкта цивільних відносин, сформоване в правовому полі, називається правосуб’єктністю, елементами якої є правоздатність та дієздатність. Правоздатність передбачає наявність здатності реалізовувати цивільні права і виконувати зобов’язання. Згідно з Цивільним кодексом, всі громадяни володіють нею з моменту народження і до настання смерті. У той же час відзначається, що певні права вилучаються до досягнення повноліття, оскільки їх людина повинен здійснювати особисто. Інші положення ЦК відображають виникнення певних прав ще не народжених. Наприклад, це стосується права спадкування після смерті спадкодавця, а також права на отримання компенсації за втрату годувальника у разі, якщо дитина потерпілого народилася після його смерті.

Правоздатність об’єднує широкий спектр прав і обов’язків людини. До них відноситься право спадкування та заповіту майна, власності, ведення бізнесу, укладення угод, договірні зобов’язання, створення юридичних осіб, авторські права, вибір місця проживання та інші майнові і немайнові права.

Дієздатність передбачає здатність людини самостійно набувати та реалізовувати права, а також нести за них відповідальність. Всі три компоненти безпосередньо пов’язані один з одним і не можуть реалізовуватися автономно. Іншими словами, правоздатність – це пасивна сторона правосуб’єктності, а дієздатність – це активна сторона.