Структура комунікативного акту. Функції мови. Форми спілкування

Комунікативний акт – це одне з ключових явищ прагматичної лінгвістики. Він демонструє залежність функцій мови від зовнішніх умов. У зв’язку з цим важливо зрозуміти, якою є структура комунікативного акту.

Що таке комунікативний акт?

Поняття комунікативного акту формулюється як сегмент процесу комунікації, в ході якого відбувається обмін інформацією за допомогою мовних засобів, знаків і символів. Це найбільш узагальнене визначення поняття. Також різні лінгвісти дають такі визначення:

  • це мовленнєвий взаємодія між двома або більше носіями мови;
  • взаємодія між відправником і одержувачем інформації;
  • одиниця спілкування, що складається з мовного аспекту, аудитивного акта (слухання), а також комунікативної ситуації, що визначає взаємини між ораторами;
  • двосторонній процес спілкування, в ході якого мовець передає інформацію, а адресат реагує на неї певним чином.

Структура комунікативного акту

Незалежно від того, в яких умовах і з якого питання відбувається спілкування, воно включає в себе ряд компонентів. Структура комунікативного акту може бути описана наступним чином:

  • Повідомлення – це свідомий чи випадковий сигнал, який викликає певну реакцію адресата. Як показує практика, основна маса повідомлень не тільки осмислена, але також продумана й ретельно підготовлена. Може мати місце не тільки мова, але також гримаси, вигуки і жести.
  • Кодування – це процес, що реалізується відправником повідомлення, який передбачає використання системи знаків, що дозволяють визначити і закріпити зміст. Вона повинна бути зрозумілою і прийнятною для всіх учасників комунікативного акту. Також враховується канал передачі інформації.
  • Декодування – це процес сприйняття слухачем знаків і надання їм певного значення. При цьому в процесі декодування зміст повідомлення може бути спотворено, навіть якщо воно не піддавалося ніяким негативним впливам.
  • Канал передачі даних – система методів і засобів, через які відправник повідомлення передає його адресатові. При цьому мова може йти як про прямому спілкуванні, так і використання сучасних технологій транспортування даних.
  • Комунікативні шуми або бар’єри – це перешкоди, які заважають передачі інформації або її правильної інтерпретації адресатом.
  • Хто приймає участь в комунікативному акті?

    Учасники комунікативного акту можуть відрізнятися в залежності від моделей, яких виділяють декілька. Особливу увагу варто звернути на такі концепції:

    • Модель, розроблена Шенноном і Уівер, включає в себе джерело даних передачі відомостей, канал, приймач і конкретну мету спілкування. При цьому вони становлять лінійну модель.
    • Модель Якобсона є функціональною. У ній беруть участь адресант і адресат. Особливу увагу в даній моделі приділяється змісту повідомлення і способів кодування.

    Основні функції мови

    Мова – це основний засіб передачі інформації, яка безперервно розвивається. У вербальній чи невербальній формі люди обмінюються величезною кількістю даних. Варто виділити такі основні функції мови:

  • Пізнавальна функція. Мається на увазі участь в процесах сприйняття того, що відбувається і формування уявлень про сутність речей, понять і умовиводів. Крім того, мова є механізмом формування, зберігання та передачі знань між культурами і поколіннями.
  • Регулятивна функція. Пов’язана з намірами і цілями оратора. Це те, заради чого він звертається до співрозмовника або аудиторії.
  • Емоційно-експресивна функція. За допомогою мови говорить доносить до аудиторії своє суб’єктивно-психологічне ставлення до змісту повідомлення. Це досягається за допомогою інтонації і вигуків.
  • Фактична функція (встановлення контактів). Мається на увазі безцільне спілкування, коли важлива не суть переданої інформації, а прагнення впливу на співрозмовника. Мова йде про чергових розмовах про мистецтво, погоди, інших темах з метою встановлення будь-яких взаємовідносин між суб’єктами.
  • Метаязыковая функція. Пов’язана з якими-небудь труднощами спілкування з дитиною, іноземцем чи іншою особою, яка не цілком володіє мовними навичками, доступними одного з ораторів. Таким чином, деякі терміни доводиться пояснювати більш доступними, загальноприйнятими словами.
  • Естетична функція. Пов’язана з увагою до мовного оформлення повідомлення. Говорять надають тексту словесну і звукову фактуру, демонструє культурний рівень.
  • Комунікативна функція. Забезпечує взаємодію між співрозмовниками і передачу інформації.
  • Етнічна функція. Виступає в якості об’єднуючого чинника і відмінною особливості представників окремих національностей.
  • В яких формах відбувається спілкування?

    Форми спілкування між людьми можуть відрізнятися, в залежності від умов, соціального рівня, цілей та інших факторів. Можна виділити наступні:

  • Контакт масок. Це формальні комунікації, в яких прийнято дотримуватися строгість, ввічливість, участь або ж байдужість по відношенню до співрозмовника. Такі форми спілкування застосовуються в офіційній обстановці, коли потрібно лише донести або отримати інформацію, а не зрозуміти опонента і перейнятися його особистістю.
  • Примітивне спілкування. Йому передує оцінка співрозмовника з точки зору корисності. Якщо відповідь буде позитивною, то з них зав’язують спілкування. В іншому випадку він може бути відкинутий.
  • Формально-рольове спілкування. Ситуація, коли і зміст промови і засоби її донесення строго регламентовані. При цьому важлива не особистість співрозмовника, а на його соціальний статус.
  • Неформальне спілкування. Будь-які контакти між людьми за межами офіційних рамок. Таке спілкування не регламентовано і може проходити з використанням будь-яких засобів передачі інформації.
  • Ділове спілкування. Відбувається з урахуванням особистісних особливостей співрозмовника. Проте на перше місце виходять саме офіційні взаємини.
  • Духовне спілкування. Довірчо-неформальна форма, яка може використовуватися між близькими знайомими, родичами і так далі. Може бути піднята абсолютно будь-яка тема, а також використані будь-які методи донесення інформації. При цьому кожен учасник бесіди добре знайомий з особливостями особистості співрозмовника.
  • Маніпулятивне спілкування. Передбачає вилучення особистої вигоди шляхом впливу на співрозмовника.
  • Ритуальне спілкування. Відбувається у відповідності зі сценаріями або нормами, прийнятими в певних умовах.
  • Світське спілкування. Відрізняється беспредметностью і формалізованістю. Співрозмовники говорять не про те, що думають, а про те, що вписується в рамки, створені суспільством.
  • Види спілкування за змістом

    Структура комунікативного акту в чому визначається змістовною стороною. Залежно від цього фактори можна виділити такі види спілкування:

  • Матеріальне. Має на меті обмін якими-небудь предметами.
  • Когнітивний. Передбачає обмін даними знаннями і фактами.
  • Кондиційне. У процесі такого спілкування відбувається передача відомостей про фізіологічний або психічний стан співрозмовників.
  • Мотиваційне. Відбувається з метою стимулювання спонукання формування інтересів і цілей.
  • – Діяльнісного. Відбувається в процесі виконання будь-яких дій і операцій з метою демонстрації умінь і навичок.
  • Основні цілі спілкування

    Багато дослідники займаються вивченням такого питання, як структура комунікативного акту. У психології приділяється особлива увага цілям спілкування. Можна виділити вісім основних:

  • Контактна. Передача й сприйняття інформації при обопільної готовності до даного процесу.
  • Інформаційна. Прийом і передача інформації будь-якого характеру.
  • Стимулююча. Спонукання людини до будь-яких дій в інтересах мовця до адресата або третіх осіб.
  • Координаційна. Допомагає організувати злагоджену спільну діяльність.
  • Розуміння. Усунення розбіжностей договірним шляхом.
  • Эмотивное збудження. Обмін почуттями та емоціями.
  • Встановлення відносин. Налагодження необхідних в роботі та інших сферах життя людини контактів.
  • Надання впливу. Демонстрація влади з метою самоствердження або для досягнення яких-небудь інтересів.
  • Мовні інструменти і засоби спілкування

    Мовні засоби спілкування складають основу будь-якого комунікаційного акту. До них можна віднести наступні:

    • говоріння – використання мовного навику щоб повідомити комусь певну інформацію;
    • слухання – здатність до сприйняття звучної мови та витягом з неї необхідних відомостей;
    • лист – фіксація інформації на паперових або електронних носіях для особистого користування або передачі третім особам;
    • читання – сприйняття даних, зафіксованих у письмовій або друкованій формі.

    Причини невдалих комунікацій

    Недостатньо вивчити компоненти комунікативного акту. Важливо навчитися правильно маніпулювати ними. Невміле спілкування часто призводить до комунікативних невдач. Можна виділити такі основні причини цього негативного явища:

  • Невідповідна комунікативне середовище, яка зводить нанівець усі зусилля співрозмовників налагодити контакт і якісно сприймати інформацію. Зазвичай таке трапляється, коли в комунікативному акті вільно чи мимоволі беруть участь сторонні особи. Також причиною може послужити недостатня “ступінь знайомства” співрозмовників, що заважає встановленню контакту.
  • Порушення паритетності в спілкуванні, а також нехтування правилами кооперації або солідарності співрозмовників. Найчастіше причиною є прагнення одного з учасників до домінування над іншими. Це починається з вибору теми, триває постійними перебивающими питаннями. У кінцевому рахунку діалог перетворюється в монолог. При цьому не останню роль в поведінці “лідера” грає його соціальний статус, надмірна емоційність або низькі культурні навички.
  • Ритуализация живого мовного спілкування. Це означає, що всі репліки прагматичні і строго відповідають шаблонам і етичним нормам. При такому спілкуванні важко донести свої думки і зрозуміти співрозмовника. Цілком природно, що виникає атмосфера нерозуміння і недомовленості.
  • Недоречні зауваження особистого характеру. Нерідко невміння мовця викликати симпатію і розуміння з боку співрозмовника спонукає його до того, щоб зачіпати неприпустимі теми, критикувати особисті якості опонентів.
  • Невиправдані очікування слухача. В силу соціокультурних стереотипів, певних переконань, психологічних бар’єрів та інших чинників, слухач може не зрозуміти того, що хоче донести оратор. Також причиною може бути невміння мовця правильно оформити і донести свою думку.
  • Комунікативна поведінка представників різних національностей

    У ділових і міжособистісних відносинах важливо враховувати національні особливості комунікативного акту. Це особливо важливо, якщо вам потрібно встановити контакти з представниками інших держав та культур. Варто відзначити такі цікаві моменти:

  • Американці найбільше цінують індивідуальність і права особистості. Зовні це може здатися проявом егоїзму. Тим не менш, поважаючи себе, американці аналогічним чином відносяться до співрозмовників. Вони віддадуть перевагу неофіційне спілкування манірного ділового етикету. При цьому в розмові вони люблять мірятися матеріальними успіхами, а також обговорювати свої хобі.
  • Французи відрізняються галантністю. Вони люблять демонструвати красномовство і з недовірою ставляться до “мовчун”. Система освіти спрямована на те, щоб виховувати незалежних людей, які вміють критично мислити. Це позначається і на спілкуванні. Ділові зв’язки намагаються встановлювати через загальні знайомства.
  • Англійці стримані і навіть замкнуті в спілкуванні. Вони не схильні до відвертих розмов, а тому може виникнути відчуття недомовленості і недовіри. Багатослівність вважається ознакою поганого тону.
  • Араби з трепетною повагою ставляться до своїх традицій. Мовний комунікативний акт нерідко супроводжується розповідями про особливості та перемогах своєї країни. При цьому абсолютно неприйнятно, щоб ділові питання вирішувалися з жінками. При спілкуванні з іноземцями араби привітні, чемні і ввічливі, але тримаються на деякій відстані.
  • Австралійці дуже балакучі і люблять сперечатися в процесі бесіди. Представники цієї нації не люблять метушні, а також надмірної педантичності. З ними потрібно поводитися спокійно і природно.
  • Висновок

    Комунікативний акт та його складові – це невід’ємна частина життя сучасної людини. Розвинені навички спілкування визначають успіх у роботі та всіх інших сферах життєдіяльності людини. Він повинен постійно удосконалюватися в цьому напрямку.