Що таке норма дисконту?

Інвестування – обов’язковий інструмент, якщо ви хочете збільшити свій добробут. Не важливо, мова йде про підприємство або про особисті фінанси. Одне з основних понять в інвестуванні – норма дисконту. Давайте розглянемо, що це таке і які існують методи розрахунку.

Визначення

Перш ніж прийняти рішення про вкладення коштів у той чи інший проект, інвестори хочуть отримати попередню оцінку його ефективності, щоб вибрати найбільш прибутковий варіант. Для цього служить дисконт, або дисконтування – спосіб визначити вартість грошей в конкретний момент часу.

Сенс полягає в тому, що та сума, яку ми маємо сьогодні, завжди більше такої ж у майбутньому. Грубо кажучи, десять тисяч рублів сьогодні більше, ніж через місяць, а тим більше через рік.

Це відбувається з трьох причин:

• Інфляція постійно знижує купівельну спроможність грошей (придбати товарів на десять тисяч рублів сьогодні можна більше, ніж через місяць).
• Наявна сума може приносити дохід (наприклад, якщо покласти її в банк під відсотки).
• В майбутньому завжди існує ризик не отримати грошей взагалі.

Норма дисконту – це розмір прибутку, яку інвестор міг би мати від альтернативного вкладення. З її допомогою порівнюють декілька інвестиційних проектів і вибирають найбільш цікавий.

Як розрахувати дисконт?

Розрахунок вартості інвестиційних проектів – одна з найбільш складних фінансових завдань. Для ряду підприємств це необхідність – наприклад, для тих, які готують звітність згідно з МСФЗ, адже там потрібно вказувати вартість бізнесу і вкладень з урахуванням впливу фактора часу.

Існує велика різноманітність методів обчислення. Однак суть їх зводиться до наступній формулі:

Вартість грошей у майбутньому = Вартість грошей в сьогоденні / (1+ ставка дисконтування) х термін

Найскладніше в розрахунку – визначити ставку. Давайте розглянемо найбільш простий приклад – розміщення коштів в банку під відсотки. Три банки пропонують різні ставки: 7 %, 9 % і 12 %. Тут навіть без формули видно, що найбільш вигідний варіант вкладення – останній.

Але як зрозуміти, вигідніше вкласти десять тисяч рублів на проект, який перетворить їх в п’ятнадцять тисяч через 18 місяців, або покласти в банк на той же термін під відсотки? Як визначити, чи ефективно залучати для участі в інвестуванні позикові кошти або краще обмежитися використанням власних?

Розрахунок норми дисконту завжди повинен враховувати значення інфляції. Іншими словами, навіть якщо гроші просто лежать на розрахунковому рахунку і ніяк не використовуються, до них теж застосовується ставка дисконтування, рівна поточного відсотку інфляції, який буде зменшувати суму з часом.

Встановлення норми

Це є принциповим моментом у розрахунках. Норма дисконту (норма дисконтування) – це розмір дохідності, яка могла б бути отримана, якщо б інвестор використовував альтернативний спосіб вкладення. Прикладом може виступати процентна ставка по депозиту в банку. В такому випадку можна говорити про те, що норма дисконту дорівнює йому.

Якщо прибутковість проекту нижче того, що прийнято за норму, то інвестор відмовляється від участі, якщо вище, то приймає позитивне рішення. Що використовувати в якості базового параметра, кожне підприємство вирішує для себе самостійно.

Тотожність «банківська ставка = норма дисконту» використовується далеко не завжди. У якості відправної точки можуть виступати:

• прибутковість будь-яких цінних паперів;
• суб’єктивні показники, засновані на експертній думці фінансових фахівців підприємства;
• рівень ризику вкладень і темпи зростання інфляції;
• вартість капіталу, приведена до середнього показника.

Суть в тому, що норма дисконту – це доходність капіталу, вкладеного в доступні на ринку інвестиційні інструменти з мінімальним рівнем ризику, скоригована на рівень інфляції.

На норму можуть впливати різні фактори: банківський відсоток, доступність різних інвестиційних інструментів, зміни у податкових ставках і в темпах інфляції і багато іншого.

Внутрішня норма дисконту

Це такий показник, при якому фінансовий ефект від інвестицій дорівнює нулю. У посібниках зустрічається у вигляді абревіатури IRR.

Інакше кажучи, цей показник демонструє, що власник не зазнає втрат від цих вкладень. Своєрідна точка беззбитковості. Внутрішня норма дисконту (формула) виглядає так:

0 = nсуммаt=1 х CFt / (1 + IRR)t – IC, де:

• CFt – грошові потоки підприємства за певний період часу;
• IC – витрати, які понесе інвестор, якщо вкладе в проект;
• t – період часу.

Отже, якщо показник IRR вище, ніж витрати, то такий проект варто розглядати як привабливий. Якщо нижче, то треба відмовитися від участі в ньому. Таким чином, внутрішня норма дисконту – це відправна точка в аналізі проекту.

Способи обчислення ставки дисконтування

Методик розрахунку існує як мінімум десять. Серед них є ті, які використовують в основі експертну оцінку, рентабельність, модель дивідендів та інші. Найбільш поширеними і найменш трудомісткими вважаються два методи розрахунку:

• укрупнений;
• кумулятивний.

Перший ще носить назву методу середньозваженої вартості. У формулу розрахунку входить вартість не тільки власного капіталу досліджуваного підприємства, але і залученого (позикового).

Укрупнений спосіб розрахунку ставки

Формула в загальному вигляді виглядає наступним чином:

WACC= Re(E/V) + Rd(D/V)(1 — tc), де:

• Re – ставка дохідності капіталу, який є власним;
• Е – вартість власного капіталу компанії в ринкових показниках;
• D – вартість позикового капіталу в ринковому еквіваленті;
• V – сума E і D;
• Rd – вартість залучення позикового капіталу;
• Tc – актуальна ставка з податку на прибуток.

Розрахунок ставки прибутковості власного капіталу

Показник Re, в свою чергу, теж обчислюється за формулою:

Re = Rf + β(Rm — Rf), де:

• Rf – ставка, за якою можна отримати дохід способами, що не вимагають ризику. Таким інструментом традиційно вважається вкладення в державні облігації.
• β – це коефіцієнт, який демонструє коливання вартості акцій даного підприємства щодо ринкової вартості акцій підприємств, що працюють в аналогічному сегменті. Якщо параметр дорівнює одиниці, це означає, що зміна вартості акцій даного підприємства збігається із загальними змінами, характерними для даного сегмента. Якщо коефіцієнт більше одиниці, отже, зростання цін на акції даного підприємства випереджає конкурентів, якщо менше одиниці – навпаки, відстає.

Частина формули, укладена в дужки, символізує премію за ринковий ризик. Іншими словами, це різниця в дохідності між фондовим ринком і державними облігаціями. Для розрахунку беруть статистичні дані за тривалий проміжок часу.

Недолік цього способу в тому, що його можуть використовувати тільки ті компанії, які за організаційно-правовою формою відносяться до акціонерним товариствам. Також для розрахунку необхідний значний обсяг статистичних даних за тривалий період.

Кумулятивний спосіб

Для розрахунку за цим методом використовується наступна формула:

Ставка дисконтування = мінімальна ставка + інфляція + премія за ризик.

В якості мінімальної ставки використовується ставка дохідності за вкладеннями в державні цінні папери. Премія за ризик – аналогічна показнику, який був описаний у формулі укрупненого витрати. Однак способів розрахунку такої премії існує набагато більше.

Методичні рекомендації радять брати до уваги ризик ненадійності партнерів, ризики того, що заплановані доходи не будуть отримані взагалі, а також ризик країни. Останній показник можна дізнатися зі спеціальних таблиць, які містять рейтинги кожної країни, розраховані експертними організаціями.

Отже, ми розглянули, що таке норма дисконту. Формула її розрахунку, наведена вище, не є єдиною. Ми зупинилися лише на найбільш простих способів розрахунку. Тема дослідження ефективності інвестиційних проектів набагато складніше і глибше, вимагає більш ретельного занурення в матеріал (що просто неможливо в рамках однієї статті) і тривалої практики.