Правове підставу позову. Підстави для відмови у позові

Законодавством закріплено положення про те, що у кожної зацікавленої особи є право звернутися в судовий орган для захисту своїх інтересів. Дана можливість гарантується державою. В якості інструменту в таких випадках виступає позовну заяву. Далі детальніше розглянемо його елементи.

Загальні відомості

Тематика спорів, за вирішенням яких особи звертаються в судову інстанцію, досить різноманітна. Вимоги різняться за суб’єктним складом – учасникам процесу, матеріальній стороні. Для кожної ситуації характерно і своє підставу позову. Чинне законодавство визначає два индивидуализирующих компонента заяви. Першим виступає предмет позову. Їм є інтерес, що охороняється законом і захисту якої вимагає заявник. Ним може бути і в цілому відношення, в рамках якого виник спір. Другим ключовим елементом є підстава позову. Поняття цього компонента включає в себе ті юридичні факти, відповідно до яких пред’являється претензія.

Класифікація вимог

У відповідності з перерахованими в ст. 12 ЦК способами захисту, заявник може просити уповноважену інстанцію про:

• Зміну чи припинення правовідносини. Здійснити дану вимогу суд може лише у випадках, встановлених законом.
• Примус відповідача до виконання яких-небудь дій або утримання від їх вчинення.
• Визнання відсутності або наявності обов’язку, суб’єктного права чи правовідносини в цілому.

Присудження

В якості предмета В даних випадках виступає юридична можливість позивача вимагати від відповідача, у зв’язку з невиконанням відповідних зобов’язань добровільно, певної поведінки. Наприклад, заявник просить стягнути грошову суму. В даному випадку предметом виступає матеріальне право позивача отримати кошти. При цьому корреспондирующей обов’язком відповідача буде виплата цієї суми. Предмет позову щодо відшкодування заподіяної шкоди – право вимагати усунення наслідків, які принесли збитки. Відповідно, відповідач зобов’язаний здійснити певні дії для реалізації цієї задачі.

Підстава позову

В якості нього, як вище було сказано, виступає якийсь юридичний факт. Наприклад, це може бути угода, в рамках якої укладено договір, умови якого не виконані, порушені або ущемлені інтереси, настав строк для виконання зобов’язання, заподіяно шкоду і так далі. Підставу позову, як правило, включає в себе не один факт, а декілька. Дана сукупність іменується фактичним складом справи. По АПК підставу позову має бути підтверджена посиланням на ту норму, яка порушена, на думку заявника, відповідачем. Таким чином, будуть юридично підтверджені вимоги.

Важливий момент

Згідно з чинним законодавством, компетентний орган, який розглядає спір, не може вийти за межі пред’являються заявником вимог. Разом з цим, нормами не допускається і зміну предмета або підстави позову інстанцією. Дана можливість є тільки безпосередньо у заявника. Якщо вимоги обґрунтовуються нормою, що не підлягає виконанню, то це буде виступати в якості підстави для відмови у позові.

Юридичний аспект

На думку ряду авторів, правове підставу позову не повинно ототожнюватися з фактичним. Це твердження підтверджується постановою Пленуму ВАС. Згідно з ним, зміна підстави позову передбачає зміну обставин, на яких заявник базує свої вимоги. Посадова особа, що розглядає справу, може вказати в мотивувальній частині інші норми. Така дія не розцінюється як зміна судом підстави позову. Це є винесенням рішення по суті згідно з відповідними нормативними актами. Дане поведінка не суперечить принципу законності в арбітражному процесі.

Можливості заявника

Досить часто в практиці зустрічаються випадки, коли позивач в процесі розгляду спору змінює свою правову позицію. У разі, коли його інтерес залишиться колишнім, а відкоригований буде тільки розмір вимог або один з елементів заяви, уповноважена інстанція зобов’язана розглянути претензію в новому вигляді. Зазначена вище постанова Пленуму ВАС роз’яснює, що зміна підстави позову, зменшення або збільшення розміру вимог та інші коригування допускаються до прийняття рішення у першій інстанції. Дана можливість може використовуватися заявником і при новому розгляді справи в тому ж органі при скасуванні постанови касаційним або наглядовим органом. Зміною предмета позову є заміна початкового елемента іншим за умови збереження підстави (фактичного складу справи).

Способи задоволення вимог

Законодавством передбачається кілька інструментів, якими може скористатися заявник. Так, у п. 1 ст. 723 ЦПК підстави позову визначені як “відступ підрядником від договору підряду, що погіршило результат роботи або спровокувало погіршення інші”. У цьому випадку заявник може вимагати:

• Пропорційного зменшення ціни, встановленої за роботу.
• Безоплатного усунення погіршень.
• Відшкодування витрат на виправлення недоліків.

У практиці зустрічаються також випадки, коли різні правовідносини забезпечують захист одного інтересу. Наприклад, Президія ВАС визнав допустимої заміну вимог про відшкодування відсотків за користування чужими сумами грошей у відповідності зі ст. 395 ГК на стягнення штрафу за порушення в ході розрахункових операцій.

Спірні випадки

Досить часто на практиці зустрічаються ситуації, коли особа, яка заявила вимогу про стягнення боргу, при розгляді спору заявляє клопотання про застосування майнових санкцій до відповідача. Позивач при цьому посилається на наявну у нього юридичну можливість доповнити (замінити) предмет позову. Дане положення встановлено у ч. 1 ст. 37 Арбітражного ПК. Цією ж нормою дозволяється і збільшення розміру вимог, що також часто використовується заявниками.

Однак варто зазначити, що заяви про стягнення з відповідача основного боргу і, наприклад, неустойки мають різне фактичне підставу і предмет. Перша вимога виходить з договірних відносин. В якості його предмета виступає вимога заявника на отримання встановленої в умовах угоди суми. Друге випливає з порушення договору. При цьому його предмет – можливість позивача отримати відшкодування майнової втрати, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов угоди. У зв’язку з цим вимога про стягнення неустойки, яке подається додатково до початкового заявою, слід розглядати як самостійне заяву. Цей позов подається в окремому порядку.

Приклад

Як вище було сказано, підставу позову, як правило, включає в себе кілька обставин. Заявник, згідно законодавства, може внести корективи як у весь склад справи повністю, так і на окремі його елементи. Так, орендодавець, який заявляє вимоги про дострокове припинення договору оренди, при вирішенні спору має право змінити підставу позову одним з наведених в ст. 619 фактом:

• Використання орендарем майна з явними порушеннями його призначення або умов договору.
• Значне погіршення стану об’єкта.
• Невнесення орендної плати у встановлений термін більше 2-х разів поспіль.
• Здійснення капітального ремонту (якщо цей обов’язок покладено на відповідача).

Зловживання

У практиці нерідкі випадки, коли позивачі необгрунтовано використовують своє право на зміну підстави вимог. Так, наприклад, заява може бути складена з приводу стягнення збитків. В якості підстави такої вимоги виступає договір між контрагентами і невиконання належним чином обов’язків відповідачем. У разі якщо питання про укладення угоди спірне, заявник може “підстрахуватися” і доповнити свою претензію з посиланням на факт заподіяння внедоговорного шкоди. У цьому випадку позов буде мати два предмета і підстави, взаємно виключають один одного. При цьому інтерес заявника буде однаковим і в тому, і в іншому випадку. Відповідно до постанови Пленуму ВАС, Арбітражний ПК забороняє одночасне зміну підстави і предмета позову.

Взаємозв’язок елементів

Як практика показує, що майже завжди при внесення коригувань у предмет позову змінюється (хоча б частково) і його основу. Це має місце і в тому разі, якщо заявник не має такої мети. Наприклад, за п. 1 ст. 475 ЦК покупець, який отримав продукцію неналежної якості від продавця, може вимагати:

• Безоплатного усунення недоліків у розумний строк.
• Пропорційного зниження відпускної ціни.
• Відшкодування витрат, які поніс позивач на усунення дефектів.

Якщо заявник вимагає спочатку безоплатного усунення дефектів, а потім замість цього – відшкодування витрат, обставини справи будуть вже іншими. В останньому випадку позивач повинен буде обґрунтувати розмір і походження витрат, які у нього виникли. А при першому вимозі дана необхідність відсутня.

Нормативне вирішення колізії

Теорія цивільного процесу передбачає позицію, за якою не допускається одночасна заміна елементів вимоги. Однак при цьому можна змінити предмет позову з подальшим перетворенням обставин, які вказані в його підставі. Якщо врахувати, що в якості ключового моменту в даних умовах виступає захист інтересу і його незмінність, то слід більш широко трактувати ст. 27 Арбітражного ПК. Іншими словами, можна сказати, що одночасне зміна елементів заяви неможливо у випадку, якщо перетворюється інтерес, який охороняється їм. Але якщо він залишається, то в рамках процесуальної економії (щоб не порушувати провадження за новим вимогу) уповноваженому органу слід допускати коригування заяви. Це можливо навіть у тих випадках, коли таке перетворення може спричинити зміну підстави.

Висновок

У частині 4 ст. 37 Арбітражного ПК передбачено припис про те, що суд не засвідчує мирову угоду, не приймає визнання або відмову від позову, зменшення розміру вимог, якщо це суперечить закону або не узгоджується з іншими нормативними актами, або порушує законні інтереси або ущемляє свободи інших осіб. В таких випадках розгляд спору здійснюється по суті. При цьому Арбітражний ПК прямо не визначає наслідки, які можуть настати при подачі позивачем вимоги про зміну предмета і підстави свого первісного заяви. Якщо керуватися положеннями частини 1 ст. 37 , то дія уповноваженої інстанції за відхиленням клопотання можна розцінювати як таку, що не відповідає закону. Однак саме цей варіант для позивача буде найбільш доцільним, так як в цьому випадку спір буде розглядатися по суті.