Податкові злочини: поняття, види, виявлення та кримінально-правова характеристика злочину

Нюанси

У ряді випадків суди помилково ототожнюють величину прихованих податків з сумами фіктивних витрат. Ухиляючись від сплати, суб’єкт вводить уповноважені органи в оману або залишає х в невіданні щодо існуючих об’єктів оподаткування. Наприклад, особа частину доходів використовує у ході підприємницької діяльності (як ІП), а іншу – як фізособа. В цьому випадку повинна бути складена одна декларація. В ній необхідно відобразити всю діяльність, яку здійснює суб’єкт. Це означає, що в декларації вказуються доходи, які були отримані ним у ході підприємництва, і надходження, що виникли при укладенні ним угод як фізособи, з яких повинні утримуватися суми на користь бюджету.

В практиці судових розглядів не завжди враховується факт, що ІП, юридичні особи або інші податкові агенти, крім цього, виступають і як самостійні платники. Невиконання цих обов’язків в комплексі кваліфікується за сукупністю статей 199 (198) і 199.1. Разом з цим неприпустимо об’єднувати суми нарахованого і не виплаченого податку агентом і суми, за яким цей суб’єкт ухиляється від відрахування ЕСН або ПДФО. В якості підстави для звільнення від покарання можуть виступати обставини крайньої необхідності. Однак, щоб уникнути відповідальності, суб’єкту доведеться довести поважність причин і підтвердити документально своє тяжке становище.