Опіка та піклування в римському праві: поняття та види

Класифікація індивідів

Згідно з римським правом, абсолютно всі люди підлягали наступній класифікації:

• Малолітніми вважалися індивіди від народження до семирічного віку. Зрозуміло, що вони були недієздатними. Щодо таких актуальна опіка та піклування в римському праві. Чому? Тому що абсолютно всі дії виконував за них безпосередньо опікун.
• Малолітніми, що вийшли з дитинства, були особи з семи років включно і до статевої зрілості. Так, заключні рамки щодо дівчаток були встановлені у віці двенадцатилет, а щодо хлопців дане кількість років дорівнювало чотирнадцяти. Вважалося, що вони вже можуть «бажати і розуміти». Саме тому допомогою права за ними визнавалася обмежена дієздатність. Будучи ще дітьми, вони мали право на здійснення деяких дій, що поліпшують їхнє становище у майновому аспекті, але не могли практикувати ті дії, результатом яких є погіршення майнового стану. Іншими словами, малолітні, що вийшли з дитинства, мали можливість набуття прав, але не могли формувати для себе обов’язки. Так, опіка та піклування в римському праві коротко описує, що дана категорія індивідів потребу у власному наділі авторитетом. Саме тому їм потрібна була допомога опікуна.
• При досягненні пубертатного віку фізичними особами знаходилася абсолютна дієздатність. Так, їм вже не була потрібна опіка і піклування, у римському праві розглянута як охорона недієздатної населення.