Опіка та піклування в римському праві: поняття та види

У сучасному світі питання опіки та піклування ні за яких обставин не втрачає своєї актуальності. У будь-якому суспільстві живуть індивіди, які є правоспособными (наділені правами), але не володіють необхідним рівнем розуміння, а також досить зрілої волі для того, щоб мати можливість самостійним чином управляти власними справами (вважаються недієздатними). Сюди слід віднести неповнолітніх та людей з особливими потребами. Цікаво те, що у відповідності зі старими поглядами до цієї категорії відносили марнотратників і, що сьогодні здається досить дивним, жінок. Які сьогодні відомі інститути опіки та піклування в римському праві? Як відбувалося їх формування? Що за цим стояло?

Історичні відомості

Опіка та піклування в римському праві з’явилися не відразу. Спочатку передбачалося знаходження всіх цих осіб під владою певних сімей. Зрозуміло, що особливих питань з приводу їх охорони ніколи не виникало. Чому? По-перше, згідно зі старим правом вони не були наділені майновими комплексами зовсім; по-друге, єдиною своєю охороною вони вважали свого paterfamilias.

Інша справа, якщо наведені громадські категорії не були наділені подібної сімейної охороною природної природи. Такі, як правило, належали до числа personae sui juris. Саме через них почали формуватися інститути опіки та піклування в римському праві. Подібні служили відмінним захистом штучного напрямку. Так, було створено сурогат природної охорони. Важливо відзначити, що навіть сьогодні ключова ідея і за сумісництвом мета даного інституту не змінилася. Так, опіка та піклування в римському праві, сутність яких полягає в охороні певних категорій осіб, вивчаються і донині. Необхідно доповнити, що в сучасному світі римське право служить хорошим зразком по відношенню до правових систем інших держав. Тому дуже важливо мати глибокі знання з даного в статті питання.