Опіка та піклування в римському праві: поняття та види

Дієздатність у римському праві

Описує такі категорії, як опіка та піклування (римське право), порівняння з сучасним цивільним правом говорить про єдність основної ідеї і, звичайно ж, цілі. Так чи інакше, під дієздатністю прийнято розуміти безпосередньо здатність людини за допомогою власних дій наділятися певними правами і, відповідно, формувати для себе певні обов’язки юридичної спрямованості. Крім того, йому необхідно відповідати за правопорушення в разі актуальності цього положення.

Важливо відзначити, що в джерелах Риму розглянуте поняття відсутнє зовсім. Тим не менше з найдавніших часів римлянами було помічено, що самостійним чином відповідати за власні дії протиправного характеру, а також володіти певними правами, мають можливість виключно ті індивіди, які можуть гарантувати свою розумну поведінку. Так, далеко не всі люди були здатні в силу стану власної психіки, вікової категорії та інших параметрів адекватним чином здійснювати оцінку актуальної ситуації, обирати грамотно міру своєї поведінки в юридичному аспекті, а також повністю усвідомлювати відповідні наслідки. Як же з’явилася опіка та піклування в римському праві?

Саме в подібних випадках, коли (за причини недоліків у плані психології, фізіології або людської фізики правового суб’єкта) абсолютних гарантій адекватності не було, дієздатність підлягала вилученню або деяких обмежень. Чому ж цей недолік компенсувався? Правильно! На допомогу прийшли опіка та піклування в римському праві. Підготовка «проекту» здійснювалася досить довго, чи не так!?