Конкурентоспроможність країн: поняття, методи оцінки, шляхи підвищення, аналіз

Про те, як правильно скласти рейтинг конкурентоспроможності країн, зазвичай розповідають в курсі світової економіки в університеті, якщо студент навчається на відповідній спеціальності. Втім, зрозуміти, що являє собою здатність до конкуренції в такому масштабі, може кожен, хто займеться цим питанням. Адже всі уявляють, що таке зростання ВВП? Так і з конкурентоспроможністю: потрібно вникнути в термінологію, і тоді стане ясно, про що йде мова. Особливо цікаво це на тлі останніх новин. Зростання ВВП спровокував підйом рейтингу Росії у світовому співтоваристві, і про підвищення здатності конкурувати написали всі великі ЗМІ не тільки в нашій країні, а й закордоном.

Про що йдеться?

Поняття конкурентоспроможності – одне з базових в економіці. Найбільш важливе воно для визначення специфіки ринкових відносин. Якщо мова йде про капіталізм, то факт наявності конкуренції властивий усім рівням такої системи – від мікро (коли мова йде про конкретному підприємстві) до макро (світової).

Нерідко не тільки успіх, але сам факт можливості вижити в складних зовнішніх умовах визначається для суб’єкта економічним рівнем, відбитим через здатність конкурувати з іншими. Для успішного ведення діяльності потрібно знати, які закони економіки керують світом, в цілому і ринком, зокрема.

Поняття конкурентоспроможності передбачає наявність інформації про можливі форми такої діяльності, методиках, проявах. Тільки той буде успішний, хто володіє необхідними ресурсами, які передбачають в тому числі і досить високий рівень економіки, допускає активну діяльність з метою домінування над ринком і боротьби з суперником.

Економіка і глобалізація

Процеси об’єднання і взаємодії, які охоплюють людська спільнота як на низьких рівнях, так і в планетарному масштабі, диктують свої умови розвитку економіки. Саме ними обумовлені рівні конкурентоспроможності держав, що стали останнім часом особливо гострою проблемою для економічних і політичних наук. Коли мова йде про національну економіку, то розібратися у всіх складових її аспектах складно. У той же час особливості суспільного розвитку змушують політиків і дослідників приділяти більше уваги ідеї конкурентоспроможності економіки країни.

Зростання цього фактора для будь-якої сучасної держави – завдання першорядної важливості, як показали останні два десятиліття. Крім того, ця тематика – одна з найбільш обговорюваних на форумах різного масштабу. Нічого дивного, що регулярно оновлюється індекс конкурентоспроможності країн, а публікуються в ньому дані буквально перевертають світ з ніг на голову.

Конкурентна активність характерна всім учасникам ринку, тобто є невід’ємною рисою відповідного способу ведення господарства. Завдяки цій особливості особистість отримує свободу творити, формуються умови її розвитку, реалізації в економічній сфері.

Основна ідея – створення послуг і товарів, які підвищують зазначену здатність. Формування принципово нового продукту – основна перевага таких умов діяльності. В даний час національна конкурентоспроможність Росії привертає особливу увагу політологів, політиків, економістів, так як нарощування показників – одна з найважливіших задач, і вирішити її потрібно найближчим часом.

Науковий підхід: структурованість як запорука успіху

Якісний аналіз конкурентоспроможності можливий лише за наявності чітко сформованої теоретичної бази, що дає повне розуміння об’єкта, з яким доведеться працювати. Щоб її створити, необхідно звернутися до специфічної наукової літератури. Розкриття розглянутого поняття, його характеристика, розбір рівнів структури і факторів, від яких воно залежить, дозволяє зрозуміти, яким підпорядковується правилам аналіз конкурентоспроможності і яку корисну інформацію він дозволяє генерувати.

Крім розуміння використовуваної термінології, науковий підхід зобов’язує вміти працювати зі структурними рівнями, в тому числі стосовно до різних країн. Для Росії в наш час підвищення конкурентоспроможності являє собою одну із найкращих економічних завдань, і на її рішення повинні бути спрямовані всі прогресивні роботи в цій сфері. Знаючи основні проблеми, можна запропонувати їх вирішення, користуючись теоретичною науковою базою.

Конкурентоспроможність: структура поняття

Якщо проаналізувати поточний стан економіки країн (розвинених), стане видно, що конкуренція регулюється законодавчою базою. У більшості держав існують також спеціальні інстанції, органи, відповідальні за підвищення конкурентоспроможності держави.

Взагалі це поняття досить складне. Його можна розглядати на рівні окремих товарних одиниць, фірм, що виробляють товар, галузей або держав. Існування одного рівня немислимо без іншого – між ними присутні тісні взаємозв’язки, облік яких дозволяє досягти економічного зростання на кожному етапі.

Виділяють внутрішні та зовнішні взаємозв’язки, на базі яких формується оцінка конкурентоспроможності. При цьому на рівні окремої галузі або цілої держави вона безпосередньо визначається тим, наскільки окремі виробники, які в деякій країні, можуть створити товар, що конкурує з продуктами інших фірм.

А якщо детально?

Сучасні методи оцінки конкурентоспроможності припускають аналіз ситуації, виходить з того, що зазначене поняття комплексне. У нього включають ряд показників, властивих конкретному товару (ціна, споживчі особливості, якість). За рахунок цього комплексу можна говорити про успіх продукту на зовнішньому і внутрішньому ринку. Методи оцінки конкурентоспроможності змушують проводити порівняльний аналіз з іншими продуктами, близькими по своїй суті питання, що розглядається, або є його повним аналогом.

Конкуренція на рівні продукції залежить від ряду факторів. Виробничі витрати, інтенсивність робочого процесу, продуктивність праці – ключові. Від них залежить як якість виконання, так і ціна продукту.

Фактори, що визначають конкуренцію

Виробничі витрати розраховуються у валюті держави, де розташована фірма, що виробляє важливий для конкурентоспроможності країни продукт. Величина витрат – це ті витрати, які несе компанія з причини виробничих факторів, а також у зв’язку з використанням ресурсів.

Продуктивність праці є одним із ключових показників, за якими можна зрозуміти здатність товару конкурувати з подібним продуктом у світовому масштабі. Виробничий процес, фактично, – матеріальна база конкуренції. Щоб вивести цей показник у вигляді математичної величини, потрібно оцінити ціновий рівень і прибуток.

Нарешті, інтенсивність праці – параметр, якому дають оцінку, визначаючи індекс інтенсивності виробничого процесу. Це стосується в рівній мірі і для сільського господарства і для промисловості. Індекс – узагальнений показник, що відображає середній на добу обсяг випуску продукту. Для розрахунку беруть місячний часовий проміжок і обчислюють середньозважене значення. Для цього необхідно агрегувати індекси, попередньо виявивши, які види продукції найбільш важливі для визначення конкурентоспроможності країни, чия економіка піддається аналізу.

Нецінові фактори

Сучасний підхід до оцінки конкурентоспроможності на світовому рівні передбачає особливу увагу приділяти нецінових факторів. На перше місце виходить якість, але не менш важливими будуть показники та новизни, а також співвідношення з інтелектуальними ресурсами і технологіями, вкладеними в товар. Переважно, зацікавлені в нарощуванні конкурентоспроможності країни прагнуть запропонувати міжнародній спільноті такі товари, які створені із застосуванням найбільш ефективних інновацій, продуктів, розроблених з використанням самої сучасною, досконалою, складної техніки. Створити такі вироби без великого технічного, наукового потенціалу неможливо, що обумовлює попит на позицію. А це веде до зростання конкурентоспроможності країни.

Щоб оцінити параметри здатності конкурувати інноваційного товару, необхідно проаналізувати, наскільки великими були вкладення в новітні технології при його створенні. Показник дозволяє зрозуміти, як активно держава може вести діяльність у сфері розробки нового. Справа не тільки у витратах на НДДКР, але і вкладення у маркетингові стратегії, дизайнерські ходи.

Важливим параметром є число персоналу, що бере участь в науково-технологічному робочому процесі, кількість зареєстрованих патентів (за кордоном, всередині держави). При визначенні конкурентоспроможності країни обов’язково аналізують, наскільки тут розвинена освіта, які вживаються заходи для охорони за законом інтелектуальної власності.

Культура ділової сфери як ознака здатності конкурувати

Інновації безпосередньо пов’язані з підприємницькою культурою, регламентованої в країні як негласно, так і на рівні законодавства. Чимале значення має і розкутість культури, а також ініціативна активність на приватному рівні. При оцінці конкурентоспроможності на рівні держави, обов’язково приділяють увагу тому, наскільки великий відсоток населення готовий ризикнути у сфері підприємництва, у цілому, і інноваційних технологій, зокрема.

Звичайно, дати кількісну оцінку цього фактора важко, але загальна картина аналізу зазвичай надає фахівцям в області економіки і політики достатній обсяг інформації для коректних висновків.

Екологія і економіка

Дивно, але факт: при оцінці здатності країни конкурувати з іншими державами, в останні кілька років в число передових факторів вийшов екологічний. Зумовлено це, запровадженням більш жорстких стандартів, які обмежують промислові потужності.

З одного боку, необхідно нарощувати якість продукту, але в той же час конкуренція зростає з приростом числа виробників, і нові фірми, прагнучи привернути увагу до свого виробу, звертають увагу потенційного клієнта на додаткові плюси. Саме тут прийшла на допомогу екологія. Щоб забезпечити продукту популярність, необхідно дохідливо роз’яснити як широких мас, так і представників інших країн, потенційно зацікавлених в угоді, що в процесі виготовлення організація відповідально контролює екологічну ситуацію і приймає заходи по попередженню шкідливих викидів.

Оскільки ринок відрізняється чуйним відповіддю на всі новітні тенденції, подібна інновація не могла залишитися без уваги. Як кажуть професіонали, в даний час ринкові механізми необхідно перетворювати, удосконалювати таким чином, щоб витрати, пов’язані зі збереженням екології, були включені в собівартість.

Кінцева ціна послуг або товару в ідеалі формуються з урахуванням не тільки виробничого процесу (включаючи экофактор), але і заходів по захисту навколишнього середовища, пов’язаних з експлуатацією, утилізацією, рециркуляцією виробів.

Тенденції і зростання рівня економіки

Поділ праці на міждержавному рівні призвело до того, що в даний час у більшості країн є певна (доволі вузька) сфера спеціалізації. Завдяки цьому держава займає важливе місце на світовій арені. Рівень конкурентоспроможності багато в чому визначається галуззю, в якій країна працює. Так, американська сфера – космос, авіація, створення унікальних механізмів, у тому числі автомобілів, надпотужних комп’ютерів. Також Америка спеціалізується на розробці програмного забезпечення. Лідирування в даних галузях дозволяє їй підтримувати свій рейтинг на високому рівні, що, в свою чергу, є запорукою стабільності економічної ситуації навіть у кризові та складні роки.

Досить показова картина японської економіки, так як ця країна спеціалізується на машинах, кораблях, електроніці, електротехніці і верстатах, у тому числі роботах. Лідерство в зазначених областях робить країну здатної конкурувати на міжнародному рівні, а вкладення в інноваційні ідеї забезпечують ріст і розвиток, за яким не може поспіти потенційний суперник.

Формуючи загальну картину

Щоб звести в єдине ціле здатність конкурувати з товарних позицій, виробникам, сфер і державам, був обраний спеціальний синтетичний показник. Через нього можна описати положення держави на ринку світового масштабу. При цьому говорять, що такий параметр – це можливість виготовляти послуги, товари, що відповідають очікуванням світового ринку. Їх продаж має підвищувати добробут як на приватному рівні окремо взятих осіб, так і держави в цілому.

Питання про те, з якої причини країнам властива різна конкурентоспроможність, було розглянуто в наукових працях досить відомого вченого Девіда Рікардо. Саме він, орієнтуючись на абсолютну теорію Сміта, сформував концепцію порівняння переваг. Ідея полягає в тому, що строго окреслена промислова сфера приносить успіх державі, якщо в неї вкладено максимум сил, грошей, інших виробничих факторів. У цій сфері держава матиме порівняльну перевагу, а продукцію можна експортувати. Одночасно з цим необхідно налагодити імпорт тих послуг, товарів, у яких спостерігається брак.

Глобалізація, властива світовій спільноті останніх років, кілька порушила досить струнку логіку експорту, імпорту, встановлену десятиліттями тому, що викликало необхідність формування нового наукового підходу. Такою була запропонована Майклом Портером.

Конкурентоспроможність країн: новий погляд на проблему

Широке коло вчених переконаний, що запропонований Портером варіант оцінки, найбільш актуальний для нашого часу. Ідея заснована на новому формулюванні базових понять. Особливу увагу приділено конкурентоспроможності на національному рівні. Як говорить Портер, цей показник визначає успішність виробничої галузі та місце, притаманне країні в господарюванні світового масштабу.

ВІН випливає з специфіки промисловості: вона тим вище, чим більше інновацій впроваджується, чим активніше і стабільніше розвивається виробнича область. При цьому починається завоювання стабільності отримання конкурентних переваг за рахунок коригування самої бази для порівняння. Щоб втримати здобуту перевагу, не дати наздогнати і обігнати себе супернику, необхідно вдосконалювати продукт, виробничий метод та інші значущі фактори.

Не стояти на місці

Конкуренція передбачає мінливість, вона просто не може існувати там, де процес завмирає в стабільному рівноважному положенні. Галузі повинні удосконалюватися, оновлюватися, розвиватися, і в цьому не може бути паузи, вона просто неприпустима. Портер закликає в якості базового розглядати фактор стимуляції, розвитку стосовно до інновацій.

Створення конкурентоспроможності, так і підтримка такого стану – локальні процеси. Економічні особливості держав істотно різняться, історичні, національні аспекти, управлінська система, культурні передумови і особливості інфраструктури накладають свій відбиток на можливості національної фірми, а через неї – і держави в цілому.

На думку Портера, глобалізація з року в рік все важливішим, та все ж національна конкурентоспроможність поки залежить від локальних факторів, досить чітко конкретизовані умов.

Підбиваючи підсумок

Нині конкурентоспроможність країни прийнято оцінювати як національний ромб. Цей термін передбачає комплексне увагу до чотирьох аспектів:

• факторів, що підвищує здатність конкурувати;
• внутрішнього попиту;
• наявності споріднених галузей та тих, які забезпечують підтримку;
• стратегічним особливостям розвитку, наявності конкурентів всередині держави.