Конкурентоспроможність країн: поняття, методи оцінки, шляхи підвищення, аналіз

Конкурентоспроможність країн: новий погляд на проблему

Широке коло вчених переконаний, що запропонований Портером варіант оцінки, найбільш актуальний для нашого часу. Ідея заснована на новому формулюванні базових понять. Особливу увагу приділено конкурентоспроможності на національному рівні. Як говорить Портер, цей показник визначає успішність виробничої галузі та місце, притаманне країні в господарюванні світового масштабу.

ВІН випливає з специфіки промисловості: вона тим вище, чим більше інновацій впроваджується, чим активніше і стабільніше розвивається виробнича область. При цьому починається завоювання стабільності отримання конкурентних переваг за рахунок коригування самої бази для порівняння. Щоб втримати здобуту перевагу, не дати наздогнати і обігнати себе супернику, необхідно вдосконалювати продукт, виробничий метод та інші значущі фактори.

Не стояти на місці

Конкуренція передбачає мінливість, вона просто не може існувати там, де процес завмирає в стабільному рівноважному положенні. Галузі повинні удосконалюватися, оновлюватися, розвиватися, і в цьому не може бути паузи, вона просто неприпустима. Портер закликає в якості базового розглядати фактор стимуляції, розвитку стосовно до інновацій.

Створення конкурентоспроможності, так і підтримка такого стану – локальні процеси. Економічні особливості держав істотно різняться, історичні, національні аспекти, управлінська система, культурні передумови і особливості інфраструктури накладають свій відбиток на можливості національної фірми, а через неї – і держави в цілому.

На думку Портера, глобалізація з року в рік все важливішим, та все ж національна конкурентоспроможність поки залежить від локальних факторів, досить чітко конкретизовані умов.