Федеральний державний освітній стандарт (ФГОС): вимоги, програми, плани

Федеральні компоненти стандартизації в діяльності вузів

Затвердження державних освітніх стандартів для вищої школи (для університетів, інститутів, академій та ін) перейшли не так давно зі сходинки другого до третього покоління.

У 2011 році юридичне значення набули положення, головною особливістю яких вважають відмову від складання коротких формулювань, які є описом до мінімальним вимогам складання освітніх програм. При цьому державні освітні стандарти професійної освіти містять варіативну та основну частини в кожному циклі.

Прийняття у 2012 році вищезгаданого закону «Про освіту в Російській Федерації» стало головним чинником, що зумовив потребу термінового внесення корективів у діючий комплекс стандартів. Внаслідок того був розроблений так званий ФГОС третього покоління оновлений.

Недоліки ФГОС у сфері вищої професійної освіти

Вдосконалені державні освітні стандарти вищої освіти зберегли у власному змісті деякі негативні моменти, які перейшли в пакет норм і положень з попередньої версії ФГОС.

До них відносять наступне:

• прив’язування певного стандарту до напрямками підготовки і спеціальностями зробило істотний вплив на зростання чисельності останніх;
• як і в минулому варіанті ФГОС, тут спостерігається відсутність чітких формулювань, що сприяє надмірній надмірності результатів оволодіння навчальними програмами (йдеться про компетенції випускників);
• рівнева приналежність компетенцій має слабку вираженість, що позначається на спадкоємності результатів освоєння програм безлічі освітніх рівнів;
• трудноуловима зв’язок між потенційними сферами професійної діяльності і заявленими компетенціями випускників;
• області об’єктів, видів і завдань трудової діяльності в описовій частині володіють зайвою деталізацією, смисловий перевантаженням, частими повторами, що впливає на сприйняття та на належному рівні не відображає особливості одержуваної професії.