Допомога по тимчасовій непрацездатності. Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

Періодичність переривання трудового стажу згідно з радянськими правовими нормами

Однак переривання трудової діяльності було зафіксовано в документальному вигляді з урахуванням періодичності. На сьогоднішній день існують такі чіткі види періодів, які здатні перервати загальну трудову діяльність:

• Періоди часу, які зараховуються до трудового стажу, однак і не порушують його. Прикладом можна назвати навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі та ПТУ.

• Період проживання членів сімей військовослужбовців, які проходять службу на контрактній основі, далеко від основного місця роботи. У цьому разі правила диференціюються на дві частини: проходження військової служби до 1992 року незалежно від місця дислокації, і починаючи з того ж року в залежності від місця знаходження військової частини, за умови, що члени сім’ї військовослужбовця не мали можливості працевлаштуватися за фахом і отримали офіційний статус безробітного.

• Періоди, які зараховуються до загального трудового стажу (військова служба).

• Період декретної відпустки до досягнення дитиною 3-річного віку.

• Період з моменту звільнення жінки у період вагітності або жінки, яка має малолітню дитину, якій не виповнилося 3 роки. Згідно із законодавством, вони не можуть бути звільнені з посади за ініціативою адміністративних працівників. Звільнення може відбуватися тільки самостійно або ж у разі ліквідації підприємства.

• При розірванні трудового контракту жінками, які мають дітей до 14 років.

• При добровільному звільненні із займаної посади вагітних жінок і жінок, які мають дитину-інваліда або ВІЛ-інфікованої дитини до 18 років.

Якщо працівник бажає змінити місце роботи, то діє узагальнене правило збереження безперервного стажу. Стаж вважається безперервним, якщо перерва в робочій діяльності становить не більше 30-ти днів з моменту розірвання трудового договору. Однак існують деякі причини, по яких допускається перерва може досягати 1-го року.

У той же час існувала наступна залежність стажу та розміру допомоги з тимчасової непрацездатності. Посібник призначалося відповідно в розмірі повного середнього окладу (100%), але за умови, що загальний стаж трудової діяльності не був менше 8-ми років. Якщо стаж становив від 5 до 8 років, то розмір допомоги дорівнював 80% від середньорічного заробітку, якщо ж менше 5-ти років, то 60%.

При цьому варто відзначити, що деякі категорії громадян претендували на 100% заміщення допомоги щодо зарплати без урахування трудового стажу. До них належали громадяни, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, працівники Крайньої Півночі, інваліди ВВВ, не припинили трудову діяльність, громадяни, які проживають в зонах відселення, працівники, що звільняються від виконання трудових зобов’язань за необхідності догляду за дітьми до 14 років, а також члени багатодітних сімей.

Подібні правила при нарахуванні допомоги по непрацездатності зберігалися до 2004 року, тоді в законодавчу систему Росії внесли деякі зміни. Однак ця зміна принципів нарахування була незначна, все одно велика частина правил керувалася саме радянським варіантом. З того часу щороку в законодавчу базу вносяться деякі зміни, які необхідно самостійно відслідковувати.

Так, наприклад, тепер при нарахуванні лікарняного допомоги враховується не середньорічна зарплата, а заробіток за 2 календарних роки, а стаж враховується тільки той, який супроводжувався обов’язковими страховими виплатами в ФСС. Але все ж основним документом, згідно з яким тепер відбувається розрахунок допомоги по непрацездатності, став Наказ Моз РФ №21н від 24.01.2011 року. Розглядати зміни по кожному року недоцільно, тим більше, що основні етапи є копією радянського минулого. Тому розглянемо, як же проходить розрахунок матеріального вспомогания, і від чого залежить розмір допомоги з тимчасової непрацездатності.