Амністія капіталів фізичних осіб: визначення, особливості та законопроект

Віктор Кузьмін

1 minute

У посланні президента до Федеральних зборів від 2005 р. згадується крім іншого амністія капіталу. Законопроект про неї згодом досить активно обговорювалося в Держдумі. Слід сказати, що подібна практика вже мала місце в країні тричі. Проте всі ці рази були вкрай невдалими.

Амністія капіталу: що це значить?

Дана процедура передбачає пом’якшення покарання або прощення зроблених раніше податкових злочинів. У всьому світі одним з тяжких діянь є ухилення від обов’язку сплачувати збори до бюджету держави. Амністія капіталів має свою специфіку. Вона істотно відрізняється від процедури пом’якшення санкцій або прощення злочинів проти майна або особистості. В ході розробки заходів щодо зменшення або звільнення від відповідальності повинні враховуватися в першу чергу економічні аспекти. Метою амністії капіталів виступає розширення податкової сфери та залучення коштів населення у розвиток національного господарства.

Суть інституту

Що таке амністія капіталу в Росії? Для найбільш чіткого розуміння суті цієї процедури слід звернутися до послання президента. У ньому з самого початку були сформульовані досить жорсткі умови. В першу чергу амністія капіталів передбачала внесення коштів виключно у вітчизняні банки. Крім того, з легалізованих фінансів повинен був виплачуватися 13% податок без подальшого обтяження.

Актуальність проблеми

За оцінками фахівців, коли обговорювався закон про амністію капіталів, у Росії у населення на руках знаходилося близько 100 млрд дол. При цьому за кордон йшло близько 300 млрд дол. Великий обсяг коштів, які осіли за кордоном, але формально належать росіянам, створює певні труднощі в ході залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Як показує світовий досвід, держави, які зацікавлені в припливі коштів з-за кордону, в першу чергу прагнуть створити пільгові умови для подальшого повернення фінансів своїх громадян. Цим уряду покращують інвестиційний клімат у своїх країнах. Що стосується Росії, то тут проблема стоїть більш гостро. Це обумовлюється тим, що у 2005 році відзначалося помітне зниження активності вкладників в економіку, незважаючи навіть на зниження ЕСН і ПДВ. За даними Росстату, інвестування в основний капітал до 2004 року посилився на 11,7 %, а до 2005-го – на 10,7 %.

Негативний зарубіжний досвід

Періодично в тій чи іншій країні приймається закон про амністію капіталів. Варто сказати, що зарубіжні держави мають як позитивним, так і негативним досвідом її проведення. В якості прикладу можна взяти Бельгію. У 2004 році в цій країні було затверджено закон про амністію капіталів фізичних осіб. Вона припускала, що громадяни, які мають накопичення в іноземних банках, зможуть до кінця року перевести їх в свою країну без будь-яких санкцій. У відповідь на це бельгійцям належало віддати від 6 до 9 % від повернутих сум у скарбницю.

Мінфін держави розраховував, що громадяни повернуть 10-15 млрд євро, з яких близько 850 млн будуть відраховані до бюджету у вигляді зборів. Ця амністія капіталів фізичних осіб в Бельгії була приурочена до введення в дію з початку 2005 р. Європейської директиви. Згідно з нею усім банкам ЄС належало надати відомості про вклади нерезидентів в контрольні фінансові служби держав, чиїми громадянами вони є. Директива поширювалася, зокрема, Люксембург, в якому знаходилися основні засоби бельгійців. Від Ліхтенштейну та Швейцарії Єврокомісія змогла домогтися встановлення високих зборів з внесків нерезидентів країн ЄС. Це, відповідно, зробило вкрай невигідним зберігання фінансів на рахунках банків цих держав.

Підсумки

Амністія капіталів в Бельгії дозволила отримати трохи більше 50 млн євро (близько 6 % від передбачуваної суми). В цілому ж в економіку держави повернулося приблизно 1 млрд євро. Такі незначні результати обумовлюються наступними причинами:

Наявністю домовленості банків та уряду Люксембургу з владою Бельгії про можливості згодом продовжити зберігати кошти бельгійців на закордонних рахунках.

Надією на подальші амністії, в ході яких з’явиться можливість знову задекларувати незаявлені кошти.

Неефективністю і обмеженістю фондових інвестицій у цінні папери бельгійських підприємств.

Позитивна практика Італії

У цій країні амністія капіталів пройшла у 2001-2002 рр. На відміну від бельгійської схеми, в Італії прощалися невиплачені вчасно податки. Таким чином, одночасно в країні діяли дві моделі звільнення від відповідальності. За Декретом про легалізацію, затвердженим 25 вересня 2001 р., платник повинен був відрахувати 2,5 % від вартості майна, за якою складається декларація. Амністія капіталів допускала замість зазначеної виплати придбання італійських цінних паперів. Воно повинно було здійснюватися на суму, що відповідає 12 % від прихованого майна. У відповідь на це податкова служба видавала особливі сертифікати про конфіденційний внеску. У них були присутні такі положення:

Звільнення суб’єкта від подання декларації, погашення заборгованості по податках, аудиту фінансів, отриманих до легалізації.

Абсолютна конфіденційність всіх рухів засобів для органів соцзабезпечення, контрольних та інших зацікавлених служб.

Виняток облікових записів про борги зборів, пені, штрафи, поставлений у відношенні активів, представлених до декларування.

Оподаткування легалізованого доходу через інститут, який здійснює репатріацію, в умовах конфіденційності.

Додаткові заходи

Разом з послабленнями була посилена відповідальність за порушення податкового законодавства. Зокрема, до амністії штраф за приховування доходів дорівнював 250-2000 євро, незалежно від суми, після того як вона була введена, стягнення стало складати 5-25 % від обсягу нелегалізованої прибутку. Додатково у порушника вилучалося майно на відповідну суму.

Результати

У підсумку амністія в Італії дозволила вже протягом перших двох місяців повернути в легальний обіг активи, вартість яких склала 61 млрд євро. Збори збільшилися на 24 млрд, а одноразовий податок з декларованих доходів додатково приніс у скарбницю 1,4 млрд. Ці заходи дозволили уряду Берлусконі зняти тягар прибуткового податку з доходів, що складали менше 25 тис. євро в рік, а також скоротити ряд обов’язкових відрахувань для підприємців.

Вітчизняна історія

У жовтні 1993 р. було видано указ, згідно з яким вперше в країні вводилася амністія капіталів. Півроку не минуло, як стало ясно, що ця ідея провалилася. В рамках указу суб’єктам, які приховали доходи, пропонувалося просто заплатити всі податки. При несплаті до кінця листопада того ж року контрольна служба повинна була почати стягнення штрафів у потрійному розмірі. Продовження амністії капіталів, зрозуміло, не передбачалося. Основною причиною провалу цієї схеми було прагнення влади отримати відразу і все без будь-яких адекватних заходів у відповідь.

Наступна амністія була запропонована в 1995-м. Ідею подала Міносвіти. Відповідно до неї кошти, які вкладалися в розробку і подальше впровадження інноваційних технологій, повинні були звільнятися від декларування протягом декількох років. Документ був направлений в Мінекономіки, але на практиці реалізовано не було.

Третя спроба

Восени 1997-го президентом Єльциним в черговий раз було запропоновано провести амністію капіталів. Передбачалося, що громадяни, які легалізують доходи, повинні були виплатити від них 10 %. У законопроекті передбачалося звільнення від відповідальності за здійснення фінансових операцій з коштами або іншим майном, здобутими завідомо неправомірним способом. Крім цього, до суб’єктів не застосовувалося покарання за неподання декларації про прибутки або включення в звітність свідомо перекрученої інформації. Але і ця ідея не була реалізована.

Чинники успіху

Аналізуючи іноземний досвід, фахівці визначають кілька умов, при яких амністія може стати ефективною. В першу чергу, необхідно чітко визначити її мету. Відповідно до поставлених завдань розробляється механізм системи. Якщо метою виступає скорочення бюджетного дефіциту за рахунок додаткових надходжень від податків і зборів та наступні довгострокові вкладення в економіку, необхідно пропонувати суб’єктам вигідну модель легалізації доходів, одночасно заявляючи про посилення санкцій за подальші порушення.

Якщо ж основним завданням є залучення інвестицій з одночасним збільшенням податкової бази, то слід надати громадянам маловитратний і ефективний механізм виведення активів з тіні. Одночасно необхідно робити упор на переміщення майна та коштів у легальний оборот всередині держави. В обох випадках проте обов’язковими умовами будуть виступати чіткі гарантії конфіденційності та звільнення від відповідальності. Важливим елементом є і масова піар-компанія в ЗМІ.

Ключові умови

Взявши за основу послання президента, можна визначити, що основною метою амністії 2006 р. виступало залучення довгострокового інвестиційного капіталу в економіку країни. У той час ознак дефіциту бюджету не зазначалося, оскільки світові ціни на нафту перебували на досить високому рівні. У зв’язку з цим експерти виділяють такі умови, при яких ефект фінансової амністії може стати відчутним:

Оплата за легалізацію активів повинна бути максимально зменшено. У цьому випадку можна враховувати казахстанську (0 %), італійську (2,5 %) або бельгійську (6 %) моделі.

В нормативному акті, що регулює процедуру, слід не тільки вказувати на необхідність внесення коштів у вітчизняні банки, але і конкретно їх перерахувати. У список могли б увійти виключно ті фінансові інститути, в яких беруть участь регіональні або федеральні виконавчі структури. Наприклад, це “Банк Москви”, “Внешторгбанк”, Ощадбанк.

В законі повинні передбачатися державні гарантії на збереження повернутих на батьківщину фінансів. Їх можна було б забезпечувати облігаціями на ці ж суми або іншими способами.

У законі слід передбачити механізм, за яким суб’єкти будуть звільнятися від відповідальності за подачу декларацій з явно перекрученими даними, проведення операцій з майном або грошима, отриманими незаконним чином (за допомогою несплати обов’язкових відрахувань), та інші порушення.

В цілях забезпечення впевненості платників у чесності державних структур можна звернутися до досвіду Казахстану з показовою ліквідацією всіх звітностей за попередні періоди.

В законі, що регламентує спрощений порядок декларування прибутків громадян, необхідно включити перелік конкретних заходів, спрямованих на посилення відповідальності суб’єктів за податкові злочини. Їх введення доцільно безпосередньо після завершення періоду пільгової легалізації доходів.

Висновок

В якості обов’язкового елемента всіх успішних амністій було потужне супровід у ЗМІ. Піар-компанії повинні викликати у населення патріотичні почуття. Так, приміром, у Польщі проведення фінансової амністії супроводжувалося гаслом “Врятуйте Польщу!” В Італії комплекс заходів за пільговою легалізації прибутку іменувався “Податковий щит”. Як показує світова практика, більш успішною є амністія внутрішньодержавних капіталів. Вона ефективніше, ніж всякі спроби репатріювати кошти населення, які накопичилися на рахунках іноземних банків. Тим не менше в будь-якому випадку успіх пільгової легалізації капіталу значною мірою буде залежати від заходів, що проводяться в рамках розвитку національної економіки. Особливу роль у цьому має відіграти держава. Влада зобов’язана забезпечити чітку нормативну базу та гарантії суб’єктам, які повертають свої активи.