Амністія капіталів фізичних осіб: визначення, особливості та законопроект

Актуальність проблеми

За оцінками фахівців, коли обговорювався закон про амністію капіталів, у Росії у населення на руках знаходилося близько 100 млрд дол. При цьому за кордон йшло близько 300 млрд дол. Великий обсяг коштів, які осіли за кордоном, але формально належать росіянам, створює певні труднощі в ході залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Як показує світовий досвід, держави, які зацікавлені в припливі коштів з-за кордону, в першу чергу прагнуть створити пільгові умови для подальшого повернення фінансів своїх громадян. Цим уряду покращують інвестиційний клімат у своїх країнах. Що стосується Росії, то тут проблема стоїть більш гостро. Це обумовлюється тим, що у 2005 році відзначалося помітне зниження активності вкладників в економіку, незважаючи навіть на зниження ЕСН і ПДВ. За даними Росстату, інвестування в основний капітал до 2004 року посилився на 11,7 %, а до 2005-го – на 10,7 %.

Негативний зарубіжний досвід

Періодично в тій чи іншій країні приймається закон про амністію капіталів. Варто сказати, що зарубіжні держави мають як позитивним, так і негативним досвідом її проведення. В якості прикладу можна взяти Бельгію. У 2004 році в цій країні було затверджено закон про амністію капіталів фізичних осіб. Вона припускала, що громадяни, які мають накопичення в іноземних банках, зможуть до кінця року перевести їх в свою країну без будь-яких санкцій. У відповідь на це бельгійцям належало віддати від 6 до 9 % від повернутих сум у скарбницю.

Мінфін держави розраховував, що громадяни повернуть 10-15 млрд євро, з яких близько 850 млн будуть відраховані до бюджету у вигляді зборів. Ця амністія капіталів фізичних осіб в Бельгії була приурочена до введення в дію з початку 2005 р. Європейської директиви. Згідно з нею усім банкам ЄС належало надати відомості про вклади нерезидентів в контрольні фінансові служби держав, чиїми громадянами вони є. Директива поширювалася, зокрема, Люксембург, в якому знаходилися основні засоби бельгійців. Від Ліхтенштейну та Швейцарії Єврокомісія змогла домогтися встановлення високих зборів з внесків нерезидентів країн ЄС. Це, відповідно, зробило вкрай невигідним зберігання фінансів на рахунках банків цих держав.