Злочини з двома формами вини: кваліфікація, ознаки, відповідальність

Віктор Кузьмін
1 minute

За злочини, вчинені з двома формами вини, покарання застосовується згідно ст. 27 КК. У даній нормі дається характеристика цим діянням. Розглянемо їх докладніше.

Визначення

Якщо внаслідок умисного діяння наступають тяжкі наслідки, що тягнуть за законом більш сувору відповідальність і не охоплені умислом особи, покарання наступає лише у певних випадках. Воно передбачається, якщо суб’єкт передбачав ймовірність їх виникнення, але самовпевнено розраховував на їх запобігання, не маючи достатніх для цього підстав. Також покарання настає, якщо особа не передбачала, але повинна була і могла розуміти можливість настання цих тяжких наслідків. У цілому злочин, вчинений з двома формами вини, визнається умисним.

Відмінні риси діянь

З наведеного вище визначення можна встановити наступні ознаки злочинів з двома формами вини:

  • Діяння є умисними.
  • Настають наслідки, не охоплені умислом суб’єкта.
  • Психічне ставлення зловмисника до результату своїх дій характеризується недбалістю або легковажністю.
  • Наслідки вважаються тяжкими і тягнуть за собою більш серйозне покарання.
  • Злочину, незважаючи на наявність наслідків, заподіяних з необережності, вважаються умисним.
  • Існує зв’язок між поведінковими актами особи та отриманим результатом.
  • Необережні наслідки виступають в якості обов’язкової ознаки умисного діяння.

    • Класифікація

    КК передбачає різні склади злочини з двома формами вини. В цілому, всі вони поділені на навмисні діяння, що тягнуть тільки необережні наслідки, завдані і з необережності, і з умислом. В останню групу, наприклад, слід включити злочин, охоплюваний частиною 4 статті 111 КК. Винний умисно завдає потерпілому шкоду, передбачений ч. 1 цієї норми, – тяжкої шкоди здоров’ю. По 4 ч. ці дії тягнуть за собою наслідки у вигляді смерті людини. Таким чином, основна конструкція передбачає наслідки, як і кваліфікований склад. До першої групи відносять діяння, в яких присутні тільки необережні наслідки. Наприклад, згвалтування, що спричинило з необережності смерть жертви. В основній конструкції не передбачені тяжкі наслідки.

    Кваліфікація злочинів з двома формами вини

    Присутність в КК норми, які передбачають покарання за такі діяння, породжує постійні суперечки і приводить до великої кількості правозастосовних помилок. Зокрема, дискусійними подаються такі питання, як:

  • Обґрунтування необхідності присутності провини в двох різних формах в одному складі.
  • Встановлення віку суб’єкта діяння, що підпадає під ч. 4 ст. 111 КК.
  • Ймовірність замаху на злочини з двома формами вини.
  • Визначення співучасників.

    • На думку експертів, можна було б вважати виправданим застосування законодавчих норм, згідно з якими встановлюється покарання за діяння з формальними конструкціями, кваліфіковані види яких формують необережні наслідки. В цілому, як вважає ряд авторів, віднесення таких неправомірних вчинків до умисним є алогічним. Крім того, таке законодавче визнання не володіє істотним практичним значенням. Попередня діяльність (замах) та співучасть у таких діях неможливі. І, нарешті, існування таких законодавчих конструкцій не викликано кримінологічної обґрунтованістю.

    Правозастосовні помилки

    Вони обумовлені складністю конструкції злочини з двома формами вини. Найчастіше мають місце правозастосовні помилки при розгляді діянь, які передбачають і необережні та навмисні наслідки. Наприклад, виникає проблема диференціації частини 4 ст. 111 та ст. 105. Розмежувати умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю і вбивство досить складно. І в тому, і в іншому випадку потерпілому завдається тяжку шкоду, в результаті чого настає його смерть. Але в першому випадку діяння, потрапляючи під четверту частину ст. 111, розглядається як посягання на здоров’я, а в другому – на життя. Диференціація проводиться за елементами суб’єктивної частини. Злочин, вчинений з двома формами вини, за ч. 4 ст. 111 КК не передбачає наявність умислу вбити потерпілого.

    Специфіка

    Розглянемо докладніше злочини з двома формами вини, тягнуть наслідки, мають неоднакове юридичне значення. Основна конструкція таких діянь – матеріальна. Кваліфікуючою елементом виступає більш серйозне наслідок. Віддалені результати діяння істотно підвищують загрозу для суспільства. До таких дій відносять:

    • Умисне пошкодження/знищення майна, що спричинило з необережності смерть людини. Це діяння розглядається у другій частині ст. 167.
    • Умисне нанесення шкоди здоров’ю, внаслідок якого настала смерть потерпілого. Це злочин розглядається у частині четвертій ст. 111.
    • Тероризм, що спричинив необережну смерть. Дане діяння передбачено у третій частині 205-ї статті.

    Ці злочини з двома формами вини володіють наступними загальними характеристиками:

  • Матеріальна конструкція діяння.
  • Наявність умислу (непрямого або прямого), яким охоплено злочин і близькі (обов’язкові для вчиненого) наслідки.
  • Віддалені результати діяння є більш важкими. Вони виступають в якості кваліфікує характеристики.
  • Психічне ставлення суб’єкта до обов’язкових наслідків, виражене у вигляді наміру, до віддалених – необережне типу провини. В цілому таке діяння вважається умисним.
  • Кваліфікуюча наслідок завдає шкоди іншому безпосереднього об’єкта, що відрізняється від того, яким заподіяно шкоду в основному діянні. Це можна пояснити на прикладі ст. 205. По першій частині цієї норми основним об’єктом виступатиме безпека в суспільстві, а по 3 ч. ним є вже здоров’я і життя громадянина.

    • Формальні конструкції

    Другий тип діянь характеризується неоднорідністю психічного ставлення до бездіяльності/дії, є злочинним незалежно від наслідків, до кваліфікуючою результатами поведінки суб’єкта. До даної категорії відносять події, основна конструкція яких є формальною. При цьому кваліфікуючі елементи включають у себе тяжкі наслідки. На них може вказувати диспозиція норми. Наприклад, присутні такі формулювання: загибель людини при вчиненні незаконного аборту (третя частина ст. 123), при викраденні водного/повітряного судна, залізничного складу (частина друга ст 211). Такі наслідки можуть оцінюватися у плані тяжкості (великий, особливо великий збиток). У таких діяннях поєднуються умисний злочинний елемент і необережне ставлення до кваліфікуючою наслідків.

    Загальні характеристики

    В якості таких ознак виступають:

  • Формальна конструкція основного складу. Покарання передбачається безпосередньо за сам факт небезпечного для суспільства діяння.
  • Навмисність бездіяльності/дії.
  • Конструкція кваліфікованого виду є матеріальною. Вона підвищує суспільну небезпеку за рахунок виникнення більш тяжкого наслідки. Наприклад, у ч. 1 ст. 220 встановлено покарання за неправомірне зберігання, використання, придбання, руйнування або передачу радіоактивних елементів. У частині другій зазначеної норми формулюється вже матеріальний склад. У ній встановлюється покарання за ті ж дії, що спричинили з необережності смерть людини. В загальному ж, дане діяння вважається умисним.

    • Наслідки

    Результати злочинів з формальними складами описуються в нормах двома способами. У ряді статей вони називаються прямо. Наприклад, загибель людини під час захоплення в заручники або при схилянні до вживання психотропних/наркотичних засобів. В інших нормах використовуються оціночні характеристики. Наприклад, тяжкої шкоди при незаконному виконанні аборту, інші наслідки. У багатьох статтях в якості віддаленого результату виступає необережне позбавлення життя потерпілого. Дана конструкція наочно ілюструє подвійну форму вини з її відмітною ознакою – необережним допущенням наслідків і умисним діянням.

    Структура

    Зовнішнє прояв злочинів з виною в подвійній формі може бути досить складним. Воно може включати одне або кілька дій. В ряді випадків при цьому можуть наступати різні за своєю тяжкості і характеру наслідки, що представляють небезпеку. Цим обумовлюється і неоднакове психічне ставлення суб’єкта. Наприклад, особа потерпілого може поранити ножем в ногу і необережно поставитися до смерті, що настала в результаті цієї дії. Таке явище характерне для злочинів, мета яких не збігається з виниклими наслідками. При оцінці діяння слід брати до уваги суб’єктивне ставлення особи і безпосередньо до самих дій, і до результатів. Правова природа злочину і громадська небезпека в таких випадках залежать від сприйняття зловмисника.

    Відповідальність

    Злочину (вчинений з двома формами вини зокрема) можуть спричинити не одне, а кілька наслідків. При цьому психічне ставлення особи до них неоднаково. При визначенні покарання враховуються всі настали наслідки і оцінюється їх сприйняття суб’єктом. Так, наприклад, встановлюється відповідальність за злочин з двома формами вини за ч. 4 ст. 111 і ч. 3 ст. 123. Психічне ставлення суб’єкта до настанням різних наслідків дійсно буде неоднаковим. Завдаючи навмисне тяжкої шкоди здоров’ю людини, особа може ставитися необережно до його смерті.

    Висновок

    Встановлення вини у двох формах в розглянутих вище випадках володіє практичним значенням. Воно дозволяє диференціювати ці діяння від суміжних конструкцій. Відмежування умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю проводиться з урахуванням особливостей суб’єктивної частини. Таким чином, діяння, охоплюється частиною четвертою ст. 111, диференціюється від злочинів, передбачених статтями 105 і 109 (заподіяння необережної смерті). Якщо ж дії суб’єкта були спрямовані не тільки на нанесення тяжкої шкоди здоров’ю, але й на заподіяння смерті, то його дії розцінюються як вбивство.