Женевська конвенція, яка стала актом гуманізму

Переживши жах Другої світової війни, світове співтовариство зі всією ясністю відчуло необхідність прийняття фундаментального міжнародного договору, який регулює у разі виникнення збройних зіткнень захист не тільки поранених і хворих військовослужбовців, але також і цивільного населення. Таким документом стали міжнародні Женевські конвенції.

Гуманна ініціатива

Такі юридичні норми були закріплені в конвенціях, підписаних раніше в Гаазі і Женеві, проте досвід минулої війни і особливо загибель значної кількості мирних жителів фронтових територій показали необхідність вироблення іншого правового акта. З цією метою уряд Швейцарії запросило в 1948 році сімдесяти представників держав стати учасниками Міжнародного форуму, в завдання якого входило трансформувати раніше існуючі закони виходячи з досвіду минулої війни.

З числа запрошених уряду п’ятдесяти дев’яти країн висловили підтримку даної ініціативи, інші держави, направивши в Женеву своїх представників, обмежилися статусом спостерігачів. Не залишилися осторонь також найбільші громадські рухи, в тому числі Організація Об’єднаних Націй і Червоний Хрест.

Складові частини угоди

У результаті засідань, які почалися 21 квітня і тривали до 12 серпня, було складено і підписано чотири договори (конвенції), які представляли собою угоди, що регулюють правила захисту жертв військових дій. Перша Женевська конвенція розглядала порядок поводження з пораненими і хворими у воюючих арміях.

Слідом за нею йшов договір, що вводив у правові рамки дії з хворими і отримали поранення військовими, які опинилися жертвами аварій. Окрема Женевська конвенція визначала права військовополонених. І, нарешті, заключна зі всією повнотою регламентувала права окупантів відносно цивільних мешканців захоплених ними територій.

Найважливіший принцип, закладений у конвенції

Кожна Женевська конвенція 1949 року базувалася на основоположному принципі сучасного міжнародного права, що допускає ведення військових дій проти армії противника. Їм категорично забороняється яке-небудь насильство щодо хворих і поранених військовослужбовців, а також мирного населення.

Для більш повного їх дотримання угоди, підписані в Женеві, вимагають від воюючих сторін з найбільшою ясністю проводити розмежування між військовослужбовцями, б’ються на їх боці, та особами, складовими мирне населення, права яких захищає відповідна Женевська конвенція і щодо яких заборонено будь-які насильницькі дії.

Одним з найважливіших пунктів угод стала заборона нападу на невійськові об’єкти, застосування озброєння і ведення військових операцій, здатних стати причиною невиправданих втрат і людських страждань. Та ж Женевська конвенція забороняла проводити масштабні знищення майна та цивільних об’єктів, не викликані крайньою необхідністю.

Вимога конвенції щодо поранених і полонених

Особливу увагу було приділено безпеці тих, хто опинився у ворожому полоні. Женевська конвенція 1949 року, що регламентує порядок поводження з військовополоненими, а також інтернованими особами з числа жителів, які не брали участь у бойових діях, вимагає збереження їх життя, здоров’я, пошани людської гідності, особистих прав, релігійних і політичних переконань. Також її пункти передбачають обов’язкове надання зазначеним категоріям осіб права на листування з рідними та отримання судових гарантій.

Щодо поранених військовослужбовців Женевська конвенція 1949 року не робить розмежування по їх приналежності до тієї або іншої сторони, яка бере участь у збройному конфлікті. Згідно з її положеннями, кожен в рівній мірі має право на надання йому медичного обслуговування.

З цього випливає вимога забезпечення безпеки фронтового та тилового медичного персоналу, а також всіх медичних об’єктів, устаткування і транспорту. З цією метою повинні використовуватися відповідні емблеми, розмір яких дозволяє бачити їх на значній відстані.

Загальні положення, підписані в Женеві

Кожна Женевська конвенція 1949 року має законну юридичну силу навіть у тих випадках, якщо одна з протиборчих сторін офіційно відмовляється визнати себе воюючою стороною. Крім того, країни, що підписали це міжнародна угода, беруть на себе обов’язок встановлювати, розшукувати і віддавати до суду осіб, винних у його порушенні. Захист Женевських конвенцій поширюється рівною мірою на всіх осіб незалежно від їх політичної належності та релігійних переконань.

Протоколи, які стали доповненням конвенцій

Друга половина XX століття принесла з собою велику кількість локальних воєн, які продемонстрували необхідність розширення правової бази, яка охоплює всі аспекти пов’язаних з ними проблем. У зв’язку з цим Женевські конвенції були доповнені цілим рядом нових правових актів. Завдяки їм дію міжнародної законодавчої бази поширилося на учасників внутрішніх конфліктів. Був визначений правовий статус мирного населення і поліпшено його захист.

З дня, що минув після підписання Женевських конвенцій, число держав, що приєдналися до цього найважливішого міжнародної угоди, збільшилась з п’ятдесяти дев’яти до ста дев’яносто чотирьох. Наступні Додаткові протоколи також зустріли схвалення світової громадськості і були ратифіковані урядами більшості розвинених країн.