Женевська конвенція, яка стала актом гуманізму

Складові частини угоди

У результаті засідань, які почалися 21 квітня і тривали до 12 серпня, було складено і підписано чотири договори (конвенції), які представляли собою угоди, що регулюють правила захисту жертв військових дій. Перша Женевська конвенція розглядала порядок поводження з пораненими і хворими у воюючих арміях.

Слідом за нею йшов договір, що вводив у правові рамки дії з хворими і отримали поранення військовими, які опинилися жертвами аварій. Окрема Женевська конвенція визначала права військовополонених. І, нарешті, заключна зі всією повнотою регламентувала права окупантів відносно цивільних мешканців захоплених ними територій.

Найважливіший принцип, закладений у конвенції

Кожна Женевська конвенція 1949 року базувалася на основоположному принципі сучасного міжнародного права, що допускає ведення військових дій проти армії противника. Їм категорично забороняється яке-небудь насильство щодо хворих і поранених військовослужбовців, а також мирного населення.

Для більш повного їх дотримання угоди, підписані в Женеві, вимагають від воюючих сторін з найбільшою ясністю проводити розмежування між військовослужбовцями, б’ються на їх боці, та особами, складовими мирне населення, права яких захищає відповідна Женевська конвенція і щодо яких заборонено будь-які насильницькі дії.

Одним з найважливіших пунктів угод стала заборона нападу на невійськові об’єкти, застосування озброєння і ведення військових операцій, здатних стати причиною невиправданих втрат і людських страждань. Та ж Женевська конвенція забороняла проводити масштабні знищення майна та цивільних об’єктів, не викликані крайньою необхідністю.