Як здати дитину в дитбудинок? Чи можна здати власну дитину в дитбудинок

Звичайній людині важко уявити, які життєві обставини можуть змусити дорослого задуматися про те, як здати дитину в дитбудинок. Складно розмірковувати на цю тему, розуміючи, що не існує однозначно поганих, страшних і злих дорослих, як і нещасних і скривджених дітей. Легко прийняти рішення про поміщення дитини у дитбудинок, якщо батьки ведуть асоціальний спосіб життя, п’ють або б’ють – в такому разі проживання в рідній сім’ї сприймається як загроза їх життю, і дитбудинок стає порятунком. Але якраз такі батьки не замислюються про те, чи можна здати дитину в дитбудинок – вони взагалі про дітей мало думають.

Складніше зрозуміти, що ж має статися у відносно благополучній родині, щоб батько став замислюватися над цим питанням. Розібратися в цьому варто не для того, щоб посмакувати деталі чужого сімейного нещастя, а щоб вчасно помітити і запобігти проблему у своїй родині.

Причини для відмови від дитини

Ідеальних батьків немає. У своїй родині діти рано чи пізно бувають незадоволені батьками, також як і батьки завжди хотіли би щось виправити в поведінці дітей. Але ж далеко не завжди ці конфлікти “батьків і дітей” стають приводом замислитися, як здати дитину в дитбудинок. Причини для відмови від дитини можуть бути різними – короткочасні спонтанні рішення, які є наслідком бурхливої сварки або конфлікту з дитиною, а також зважені та прийняті в результаті складної сімейної ситуації. Не поспішайте відразу засуджувати таких батьків (а, як правило, це одинока мати), бувають дійсно непрості випадки. Реальне життя інколи підкидає ситуації, які набагато неймовірнішою самого заплутаного серіалу.

Складні життєві перипетії

Деяким знайома ситуація – одинока мати, яка живе у віддаленому районі, хоче виїхати на заробітки заради своєї сім’ї у велике місто або за кордон. Залишити дитину не з ким, і вона приходить до рішення: “Хочу здати дитину в дитбудинок. Тимчасово!”. Передбачається, що мати не кидає своє чадо назавжди, тільки до тих пір, поки не запрацює на життя. Ситуація може бути ускладнена тим, що у матері дітей може бути кілька, і одному з них потрібна дорога термінова медична допомога.

Повернення прийомних та усиновлених дітей

Іноді батькам доводиться замислюватися про повернення в дитбудинок прийомних дітей. Відома ситуація, коли прийомні батьки взяли дитину в сім’ю з вже наявними рідними для них дітьми. Через деякий час з’ясувалося, що у прийомної дитини є серйозне психічне відхилення, через якого він практично тероризує молодших дітей у сім’ї. Причому, діти в силу віку дати відсіч йому не можуть, а при дорослих приймальний хлопчисько веде себе адекватно. Батьки не відразу поспішили позбутися від нього, навпаки, влаштовували неодноразові бесіди, шукали інші способи впливу, які не увінчалися успіхом. Більше того, вони й самі прив’язалися до приймального сина, прекрасно віддають собі звіт в тому, яким психологічним ударом для приемыша може обернутися повернення його в дитячий будинок, але, дивлячись на синці та рани на молодших дітей, просто не бачать іншого способу вирішення питання.

Відсутність контакту і взаєморозуміння в сім’ї

Не завжди батьки можуть впоратися і з рідною для них дитиною. Причини цього різні, але результат один – батьки втратили свій авторитет і не можуть надати належного впливу на підлітка. Останній агресивний, бачить у родичів загрозу своїй свободі, норовить втекти з дому, та ще й прихопити що-небудь з речей, а батьки не відчувають себе в безпеці, перебуваючи поруч з ним. Чи вправі вони прийняти суворе рішення у виховних цілях, або їм варто покірно чекати своєї долі? Відповідає на такі запитання кожен батько самостійно в кожному конкретному випадку. Чекати допомоги або ради від інших в таких питаннях не варто – це ваш особистий вибір і ваша відповідальність.

Які документи потрібні, щоб здати дитину в дитячий будинок

Дитина – це повноправний громадянин своєї країни. Тому, якщо вже було прийнято таке рішення, в дитячий будинок потрібно надати пакет документів. Головне правило – слід звернутися в місцеві органи опіки та піклування, там нададуть всю необхідну інформацію. Оформлення дитини в дитбудинку – процес не одного дня, так як для цього знадобиться рішення місцевих органів самоврядування чи інших державних органів, а також в органах опіки заповнюється бланк-заяву. Мінімальний комплект документів включає:

• свідоцтво про народження (або паспорт) дитини. У разі відсутності таких оформляється медичний висновок, встановлює приблизний вік дитини;
• акт обстеження житлових умов;
• якщо дитина ходить в школу, знадобляться документи про освіту;
• відомості про батьків (батька);
• опис належного дитині майна.

Проблеми формування особистості в дитячих установах

Зміст дітей у дитячих будинках в будь-якому випадку не проходить для них безслідно. Цих проблем можна запобігти ні підвищеною увагою вихователів, ні самим кращим фінансуванням. Всі особистісні проблеми вихованців дитбудинку можна підрозділити на кілька видів:

• У когнітивній сфері, пов’язані з недоліком розумового розвитку. Причому це не означає розумову відсталість, це результат нерегулярного впливу зовнішнього середовища при придбанні будь-яких навичок.
• В емоційній сфері, викликані відсутністю тісних емоційних контактів, перш за все з матір’ю і з однолітками.
• У соціальній сфері, спровоковані недостатністю досвіду здійснення міжособистісних контактів і спілкування в колективі.
• Сенсорної сфери — з-за нестачі стимулів слухової та зорової сфер.

Внаслідок цих факторів дитбудинківських дітей притаманна емоційна бідність, брак досвіду соціального життя, яку можна отримати тільки в родині. У них наголошується або занижена або завищена самооцінка внаслідок несформованого образу “Я”. Брак соціального досвіду призводить до того, що діти не можуть знайти спільної мови з оточуючими людьми, стають з-за цього грубі, недовірливі, підозріливі, можуть почати обманювати. Їм властиве бажання відокремитися від інших, самоствердитися будь-якими методами.

Негативні наслідки проживання в дитячих закладах

Перед тим, як прийняти остаточне рішення, потрібно мати правильне уявлення про те, як живуть діти в дитбудинку і як формується їх особистість там. Це місце, де у дітей не зможе виробитися стійка прихильність до людини, до так званого психологами “значимого дорослого”. А без цього, на думку Л. Петрановской — російського психолога, педагога і публіциста, неможливе формування повноцінної особистості. Будь-яка дитина має відчувати за собою надійний тил, знати, що у нього є той, хто його захистить.

Проживаючи в дитбудинку, він бачить багато дорослих (логопеди, психологи, вихователі, бібліотекарі, прибиральниці і так далі), але жоден з них не прив’язаний до нього особисто, і він, відповідно, не прив’язується ні до кого. Почуття близькості і відданості здатна сформуватися тільки в умовах поділу на своїх дорослих і чужих. Проживаючи життя без значущого дорослого, дитина, по суті, знаходиться в ситуації постійного стресу і страху. Навколишній світ для нього не відкритий, цікавий та пізнавальний, а холодний, безжальний і ворожий.

Обмеженість особистого простору

Про те, які діти в дитбудинках, розповість ще один факт, який характеризує життя в дитячих установах – тотальна неможливість вихованцям вести своє особисте життя. У дитячому будинку відбувається постійне порушення кордонів особистого простору – загальний душ, туалет, ніде усамітнитися зі своїми переживаннями і думками. Дитина звикає, що його постійно оглядають, за ним спостерігають чужі для нього дорослі і такі ж чужі й не завжди доброзичливі діти.

Відсутність відповідального ставлення

Проблемою для майбутнього життя людини, що виросла в дитбудинку, є неможливість навчитися нести відповідальність за своє життя і свої дії. З одного боку, постійна відсутність проблем з щоденними турботами про те, де взяти їжу і як випрати брудний одяг полегшують життя, з іншого боку, вихованець звикає, що хтось повинен виконувати цю роботу для нього щодня.

Підводячи підсумок, можна сказати, що питання про передачу власного дитини в дитячий будинок у кожній конкретній ситуації завжди вирішується індивідуально. Можливо, іншого виходу немає. Це питання морально-етичного плану і кожен на нього відповідає по-своєму. Дуже важливо, щоб в разі позитивної відповіді – так, віддати — це відбулося при повному розумінні того, що умовою формування успішної особистості кожної дитини може бути тільки сім’я. З цим твердженням погодяться всі – від психологів, педагогів до самих дітей – вихованців дитбудинків.