Відмова прокурора від обвинувачення. Учасники кримінального процесу
Обов’язкові вимоги
Наказом Генпрокурора від 13.11.2000 р. № 141 встановлено ряд обов’язків для працівників органів прокуратури, які є учасниками кримінального процесу.
При радикальному розходженні позиції державного обвинувача із змістом акта/висновку прокурор зобов’язаний негайно поставити до відома про це службовця, що затвердив цей документ. При цьому співробітники повинні вживати погоджені заходи, що забезпечують юридичну обґрунтованість виступу в суді на стороні обвинувачення і виключають будь-який вплив на процесуальну самостійність державного обвинувача.
Дана вимога передбачає, що відмова від обвинувачення необхідно погоджувати з територіальним прокурором або особою, прирівняною до нього. При цьому дане правило не вказує на наявність зв’язку між позиціями обвинувача і прокурора, який затвердив висновок/акт. Держобвинувач – самостійний учасник кримінального процесу.
Процесуальні складності
На думку багатьох юристів, підхід, передбачений частиною 7 статті 246 КПК, можна вважати цілком логічним і демократичним: держава в особі уповноваженої особи відмовляється від обвинувачення, внаслідок чого судова інстанція припиняє розгляд.
Разом з тим з’являються питання, не дозволені Кодексом. Наприклад, може вердикт бути оскаржені прокурором, який не згоден з позицією державного обвинувача? Як буде реалізовувати права потерпілий заперечує проти судового рішення, обумовленого відмовою від обвинувачення?
Досудові стадії процесу дозволяють стороні звинувачення, зокрема держобвинувача, відмовитися від претензій до підозрюваного. На думку юристів, раз справа перейшла до суду, інстанція, його розглядає, має отримати можливість прийняти самостійне рішення у відповідності з результатами судового слідства. Адже нічиє думка не може впливати на рішення і визначати його. В іншому разі не буде реалізований принцип незалежності суду. Це, в свою чергу, не узгоджується з метою судочинства.
Як чинити, якщо думку суду не збігається з позицією обвинувачення, враховуючи, що остання може обумовлюватись і об’єктивними результатами розгляду, і суб’єктивною оцінкою доказів? Як вважають деякі експерти, судова інстанція повинна сформулювати свої висновки в окремому процесуальному документі, незалежно, але беручи до уваги позицію обвинувача.
