Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. Міжнародне право

Недоторканність кореспонденції

Пошта диппредставництва не підлягає розкриттю і затримання. Віденська Конвенція про дипломатичні зносини офіційно зафіксувала існував до її затвердження порядок зв’язку послів зі своєю країною з допомогою кур’єрів і шифрованих (закодованих) депеш. Всі ділянки, що становлять пошту представництва, повинні мати зовнішні видимі позначення. В цих місцях можуть міститися тільки предмети і кореспонденція, призначені для офіційного використання. Документація та архіви представництва також мають недоторканністю незалежно від часу і місця знаходження.

Віденська Конвенція про дипломатичні зносини: зворотна сторона недоторканності приміщень

Приміщення представництва не можуть використовуватися для насильницького утримання осіб, а також для надання притулку. Останнім Віденська Конвенція про дипломатичні зносини прямо не встановлює. Проте в документі присутній стаття, яка дозволяє давати саме таке трактування. Зокрема, ст. 41 визначає, що приміщення представництва не можуть використовуватися в цілях, які несумісні з функціями посольства, передбаченими в Угоді або в інших міжнаціональних нормах. Питання щодо існування і юридичної сили можливості отримати притулок від переслідування, непріменяемим щодо кримінальних проваджень, залишається невирішеним і виступає темою запеклих дискусій. В європейських державах така практика практично припинилася. Дискусійну ситуацію можна вирішити виключно шляхом переговорів.

Віденська Конвенція, забезпечуючи недоторканність приміщень представництв, не визначає порядок виїзду будь-якого суб’єкта, на якого її дія не поширюється, з гарантією безпеки і недоторканності. Як виняток виступають латиноамериканські держави. У свій час вони підписали між собою спеціальні угоди, згідно з якими помешкання представництв можуть використовуватися як політичні притулку.