Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. Міжнародне право

Привілеї та імунітети

Віденська Конвенція про дипломатичні зносини 1961 року встановлює певні переваги і права послів зарубіжних держав. З деякими обмеженнями привілеї та імунітети можуть надаватися і адміністративно-технічним і обслуговуючим працівникам. Віденська Конвенція про дипломатичні зносини визначає 2 категорії прав і переваг. Перші відносяться до представництв в цілому, другі – особисто до їх главам і персоналам. В даний час імунітети і привілеї регламентують дво – та багатосторонні угоди, крім Віденської Конвенції.

Диппредставництва

Розглянутий міжнародний договір ст. 22 встановлює недоторканність приміщень представництв. Під такими площами розуміють будівлі або їх частини, що використовуються у відповідних цілях, у тому числі резиденцію глави і земельну ділянку, прилеглу до цих об’єктів. Раніше деякі держави робили спроби оскаржити цей пункт, вказуючи на різні ризики (пожежа, наприклад). Проте всі аргументи були відхилені.

Віденська Конвенція про дипломатичні зносини накладає обов’язок на країну перебування забезпечувати всі належні заходи безпеки, у тому числі спрямовані на захист приміщень представництв від нанесення шкоди або вторгнення, будь-якого порушення нормальної його роботи. Майно, предмети обстановки, засобу пересування мають імунітет від реквізиції, арешту, обшуку та виконавчих дій.