Важкість та напруженість праці: класифікація, показники, фактори

Гігієною праці називається область медицини, яка займається вивченням трудової діяльності та умов роботи з урахуванням їх впливу на організм. Також дане напрям займається розробкою гігієнічних нормативів і заходів, які покликані запобігати появі професійних патологій і робити умови праці більш безпечними.

До основних завдань гігієни праці належать:

Встановлення допустимого впливу шкідливих факторів на організм працівника.

Класифікація напруженості праці, виходячи з умов процесу.

Визначення напруженості та тяжкості робочого процесу.

Організація режиму відпочинку і праці, а також робочого місця згідно з раціональним нормам.

Дослідження психофізичних параметрів праці.

Оцінюючи якість навколишнього працівника обстановки, потрібно не тільки дослідити вплив різних факторів, їх вплив один на одного, але і умови праці за напруженості трудового процесу. Також необхідно розробити комплексні показники, які і будуть вважатися нормою. Методи гігієни праці можуть бути як інструментальні, так і клінічними, фізіологічними. Застосовні також і методики медичної статистики та санітарного обстеження.

Класифікація різних видів важкості та напруженості праці має особливе значення для раціональної організації і оптимізації умов роботи. Подібні класифікації, а також виділення факторів умов праці дають можливість оцінювати різні види робіт. До того ж це дозволяє знаходити методи для здійснення оздоровчих заходів з урахуванням оцінки важкості та напруженості праці.

Досить часто напруженість праці класифікується з урахуванням витрат енергії людини у процесі здійснення трудової діяльності. Такий показник, як витрати енергії, визначається ступенем коефіцієнта напруженості праці м’язів, а також нервово-емоційного стану людини під час виконання роботи. Ще один важливий показник – умови трудової діяльності. На розумову працю людина витрачає 10-12 МДж на добу, а працівники, які виконують важку фізичну роботу, витрачають від 17 до 25 МДж.

Важкість та напруженість праці можна визначити як ступінь напруги організму функціонального плану, що виникає в процесі виконання робочих завдань. В залежності від потужності роботи при фізичному або розумовому працю під час інформаційної перевантаження виникає функціональне напруження. Фізичної тяжкістю праці називають навантаження на організм при здійсненні діяльності, яка вимагає напруження м’язів і відповідних енерговитрат.

Емоційна напруга виникає під час виконання інтелектуальних завдань при обробці інформації. Часто даний вид навантаження називають нервовою напруженістю праці.

Фактори виробничого середовища: загальний огляд

Шкідливий вплив на організм працівника визначається факторами виробничого середовища. Гігієна праці виділяє два головних чинники – шкідливий і небезпечний. Небезпечним називається фактор тяжкості і напруженості праці, який може викликати гостре захворювання або різке погіршення показників здоров’я працівника або летальний результат. Шкідливий фактор може в процесі роботи і в сукупності певних умов стати причиною професійного захворювання, зниження працездатності тимчасового або хронічного характеру, збільшити кількість інфекційних і соматичних патологій і привести до проблем в репродуктивній функції.

Шкідливі виробничі фактори

Умови, що впливають на напруженість умов праці, можна розділити на кілька груп:

Фізичні. До них належать вологість, температурний режим, електромагнітні та неіонізуючі випромінювання та поля, швидкість руху повітря, постійні магнітні поля, електростатичні поля, теплове і лазерне випромінювання, виробничий шум, ультразвук, вібрації, аерозолі, освітлення, аероіони і т. д.

Хімічні. Біологічні і хімічні речовини, включаючи гормони, антибіотики, ферменти, вітаміни, білки.

Біологічні. Живі суперечки і клітини, шкідливі мікроорганізми.

Фактори, які характеризують важкість праці.

Фактори, які характеризують напруженість праці.

Оцінка важкості та напруженості

Важкість праці найчастіше визначається навантаженням на опорно-руховий апарат і різні системи організму. Оцінка важкості та напруженості праці характеризується енергетичним компонентом і визначається низкою показників.

Показники тяжкості процесу

До таких належать:

Динамічне фізичне навантаження.

Вага переміщуваного або вантажу, що піднімається.

Сукупність стереотипних робочих рухів.

Обсяг статичного навантаження.

Поза, в якій провадиться робота.

Переміщення в просторі.

Напруженість праці характеризує трудовий процес. Також поняття проектує навантаження на центральну нервову систему, емоційну область і органи почуттів.

Показники напруженості праці

Аналізовані дані включають в себе:

Сенсорні, емоційні та інтелектуальні навантаження.

Монотонність навантаження.

Режим роботи.

Інтенсивність і тривалість інтелектуальної навантаження.

Вік кіберпростору

Науково-технічний прогрес не тільки провокує створення нових професій, але і нових патогенних факторів. За останні роки істотно зросло значення психофізіологічних показників важкості та напруженості праці, що обумовлено розвитком комп’ютерних технологій.

Безпечними вважаються такі умови праці, при яких вплив виробничих факторів мінімізовано і не перевищує гігієнічних норм. Останні включають в себе ГДК, або гранично допустимі концентрації, і ГДР, або гранично допустимі рівні.

Класифікація праці за навантаження

Навантаження в залежності від важкості виконуваної праці регламентована санітарно-гігієнічних вимогах, які відповідають ГОСТу. У них всі фізичні види робіт поділяються на три категорії в залежності від показників важкості та напруженості праці і від енергетичних витрат організму на їх виконання.

Перша категорія. До неї відносяться легкі фізичні роботи, які поділяються на два підвиди:

• Витрати енергії до 139 Вт. Роботи, виконувані в сидячому положенні, які не включають значних фізичних факторів напруженості праці. Це ряд професій, пов’язаних з точним приладобудуванням, на швейному виробництві, у сфері управління. Також сюди входять годинникарі, слюсарі, гравери, в’язальниці і т. д.
• Витрати енергії до 174 Вт. Робота, виконувана стоячи або вимагає багато ходити. До даної категорії відносяться працівники поліграфічної промисловості, підприємств зв’язку, маркувальники, палітурники, фотографи, підсобні робітники в сільському господарстві і т. д.

Друга категорія. Це напруженість праці середньої тяжкості. Вона також поділяється на два підвиди:

• Витрати енергії до 232 Вт. Професійна діяльність, що вимагає постійної ходьби і переміщення маленьких предметів в стоячому положенні. Напруга при цьому потрібно середнього ступеня. До даної категорії відносяться працівники механоскладальних цехів, прядильно-ткацького виробництва, в тому числі прядильниці, ткалі, мотальщицы, столяри, теслярі, слюсарі, штукатури і т. д.
• Витрати енергії до 290 Вт. Включають роботи, які вимагають багато ходити, переміщати важкі предмети і передбачають помірне фізичне напруження. Включають в себе професії прокатних, ливарних, термічних, ковальських і зварювальних цехів, а також працівників металургії і машинобудування, а саме: зварників, токарів, столярів і т. д. Тривалу ходьбу передбачає більшість сільськогосподарських професій, причому найчастіше по нерівних поверхнях.

Третя категорія. Включає в себе роботи, що вимагають більш 290 Вт енерговитрат. Це професії, які не припускають зниження напруженості праці і включають велике фізичне навантаження, перенесення тягарів більше 10 кілограм, робота в ковальському та ливарному цехах, діяльність листонош, працівників сільського господарства, а саме: трактористів, скотарів, тваринників і т. д.

Додаткові особливості умов праці

Умови, в яких працює людина, і їх тяжкість можна визначити по ряду показників, а саме:

1. Пози і положення тіла при виконанні роботи. Підрозділяється даний показник на наступні види:

• Горизонтальне положення тіла. Сюди відносяться монтажники-висотники, зварювальники, гірничі робітники і т. д.
• Полусогнутое або зігнуте положення. В даному випадку необхідно уточнити тимчасове перебування в цій позі у відсотках від усього робочого часу.
• Однотипні руху. Вираховується кількість рухів одного типу, які здійснює працівник за зміну. Приймається до уваги не тільки локальна навантаження, але і регіональна.

2. Час перебування на ногах. Для віднесення умов праці до тяжких даний стан має бути постійним і включати не тільки статичний знаходження у вертикальному положенні, але і ходьбу.

3. Нахили тулуба. Типові для працівників сільського господарства при збиранні врожаю, прополюванні, а також на молочній фермі і будівельних майданчиках при укладанні підлог та облицювання стін. В даному випадку уточнюється кількість нахилів протягом зміни.

4. Темп, з яким виконуються необхідні дії. Сюди входить робота на напівавтоматичних верстатах, конвеєрах і в ткацькому виробництві.

5. Режим роботи. Зазвичай важкими умовами праці визнаються змінні графіки роботи або вахтовий метод, нічні зміни та часті зміни ритму життя.

6. Вплив вібрації. Вплив може бути не тільки загальними, але і локальним. Трактористи, комбайнери, обрубщікі, бульдозеристи, а також співробітники залізничного і міського транспорту піддаються впливу вібрацій.

7. Метеорологічні умови праці. Аномально низькі або високі температурні умови роботи, висока вологість або різкі перепади, швидкість руху повітря і протяги.

8. Вплив випромінювання будь-якого виду. Це може бути магнітне поле, лазерне або іонізуюче випромінювання, інсоляція, вплив статичної електрики і електричних полів.

9. Взаємодія з токсинами, а саме отрутами та іншими шкідливими для людини речовинами.

10. Професійні шкідливі особливості.

11. Забруднене повітря на робочому місці, високий рівень шуму і атмосферного тиску.

12. Досить часто в одній професії зустрічається відразу кілька факторів, за якими умови праці можна віднести до тяжких.

Різновиди інтелектуальної праці

Крім умов праці, необхідно також розглянути напруженість і важкість праці. Багато сфери діяльності поєднують розумовий і фізичний аспект. Однак у сучасних професійних областях превалюючими є сенсорні, розумові та емоційні навантаження. Це обумовлено тим, що розумової праці надається особливо велике значення.

Інтелектуальними вважаються професії, які пов’язані з обробкою великої кількості інформації. Здійснення такого роду діяльності вимагає напруги пам’яті, сенсорного апарату, уваги, емоцій і мислення.

Гігієна праці ідентифікує п’ять основних видів інтелектуальної діяльності:

Праця операторів. Мається на увазі управління обладнанням, технологічними процесами і машинами. Дана сфера передбачає велику відповідальність і напруження нервово-емоційного характеру.

Управлінська робота. В дану групу входять викладачі та вчителі, а також керівники організацій і підприємств. Дана сфера діяльності передбачає зростаючий обсяг інформації, мала кількість часу на її обробку і особисту відповідальність за прийняті рішення. Навантаження носить нерегулярний характер, і рішення часто нестандартні. Іноді можливе виникнення конфліктів, для вирішення яких потрібна певне емоційне напруження.

Творчість. До таких професій, як правило, відносять письменників, артистів, композиторів, художників, конструкторів, архітекторів та інших. Ця діяльність передбачає створення нестандартних алгоритмів з опорою на багаторічну підготовку і кваліфікацію. В цих сферах необхідно володіти ініціативністю, хорошою пам’яттю, вмінням зосередитися. Все це стає причиною підвищеного нервового напруження.

Медичні працівники. Типовими для всіх працівників даної сфери вважаються такі риси: брак інформації, близький контакт із хворими людьми, висока ступінь відповідальності перед пацієнтами.

Навчальна сфера. Студентам і учням потрібно постійно напружувати увагу, пам’ять, сприйняття, бути стійкими до стресових ситуацій при здачі іспитів, заліків або контрольних робіт.

Напруження нервово-емоційного характеру характеризується в залежності від завантаження та щільності робочого графіка, кількості виконаних дій, складності та обсягів інформації для засвоєння, часу, витраченого на здійснення операції.

Види умов праці по напруженості робочого процесу

Виділяється кілька класів, які показують ступінь оцінки напруженості праці:

• Перший клас. Легка ступінь напруженості. Критеріями даного класу є: робота в одну зміну без нічних виходів на робоче місце, відсутність необхідності приймати рішення в авральному режимі, індивідуальний план праці, реальна тривалість робочого дня до 7 годин, виключення ризику для життя, виключення відповідальності за інших осіб. До даної категорії відносяться ті професії, які не перетерплюють різких змін і не вимагають концентрації уваги на більш ніж одному предметі. Сама робота невеликого обсягу, наприклад, секретар, табельщица, друкарка і т. д.
• Другий клас характеризується як допустимий і має оцінку напруженості праці середнього ступеня. Дана категорія припускає помірне нервове напруження і виконання завдань середнього ступеня складності. Відповідальність несеться тільки за конкретні види дій, типових для даної сфери діяльності. До другого класу належать економісти, бухгалтери, юрисконсульти, інженери, бібліотекарі та лікарі.
• Третій клас позначає напружена праця. Дані сфери діяльності припускають сильне психічне напруження, великий обсяг виробничої діяльності, навантаження на увагу протягом тривалого часу, уміння швидко обробляти велику кількість інформації. До даного виду робіт належать керівники великих організацій та підприємств, провідні спеціалісти відділів, наприклад, головні бухгалтери, конструктори і технологи. Крім того, сюди входять види діяльності, які передбачають безперервний потік інформації і миттєву реакцію на неї. Це можуть бути диспетчери в аеропортах, на залізничних вокзалах, чергові та оператори метро, працівники телебачення, телефоністки та телеграфистки, а також лікарі швидкої допомоги, палат інтенсивної терапії і т. д. Остання категорія також має на увазі роботу в умовах цейтноту, підвищеної відповідальності за прийняті рішення при нестачі інформації. Тривалість робочого дня не унормована і становить, як правило, понад 12 годин. Висока ступінь ризику і відповідальність за життя інших людей також є показниками напруженості праці.
• Четвертий клас включає в себе екстремальні умови праці. Під ними мається на увазі наявність факторів, які можуть створити загрозу життю під час роботи або призвести до розвитку серйозних ускладнень для здоров’я працівника. До таких особливо небезпечних видів діяльності можна віднести рятувальників, пожежних, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і т. д. Це найбільш важка і напружена праця, яка не проходить безслідно для стану людини. Робота в таких умовах допустима лише у випадку надзвичайної ситуації. Обов’язковою умовою є використання індивідуальних засобів захисту.