Ваучерна приватизація в Росії

Недоліки

З самого свого початку приватизація в Росії прийняла суперечливий характер. Її формат був розпливчастим і володів безліччю юридичних дірок. Крім того, хоча деякі країни вже мали досвід приватизації після краху планової та централізованої економіки, таких її масштабів як у Росії ніде ще не було. Уряд і Верховна Рада довго не могли домовитися про те, як державні підприємства будуть передані в приватні руки. Крім того, на формат продажу вплинули лобістські групи, які прагнули захистити інтереси певних бізнесменів і великих власників.

Суть ваучерної приватизації не подобалася головним ідеологам будівництва ринкової економіки – Єгору Гайдару і Анатолію Чубайсу. Тим не менше 3 липня 1991 року закон про використання іменних рахунків все-таки був прийнятий. Ваучерна приватизація в Росії придбала безліч недоліків, найголовніший з яких – вразливість до корупції. У працівників підприємств були переважні права на викуп акцій. Як показав досвід, «червоні директори» часто тиснули на працівників, перекуповуючи у них чеки і захоплюючи контроль над великим майном. Також вони могли добитися необхідних для себе результатів голосування під час зборів акціонерів та трудового колективу.