Умисне банкрутство. Стаття 196 КК РФ 2014. Навмисне та фіктивне банкрутство

Віктор Кузьмін
1 minute

У цій статті мова піде про фіктивне банкрутство, а також буде охарактеризована правова природа, що визначає умисне банкрутство. Крім цього буде приведена порівняльна характеристика двох видів банкрутства, а також розглянута відповідальність, яка накладається за вчинення цього злочину.

Визначення поняття

Банкрутство – нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів щодо грошових зобов’язань.

Статті Кримінального кодексу дають визначення загальних ознак банкрутства, до яких відноситься:

  • Наявність у боржника зобов’язання у грошовому еквіваленті.
  • Нездатність юридичної або фізичної особи задовольняти надходять вимоги кредиторів щодо грошових зобов’язань.
  • Наявність заборгованостей у фізичної особи не менше 10 тисяч карбованців, а у юридичної – не менше 100 тисяч.
  • Офіційне визнання арбітражем неспроможності боржника.

    • Неправомірні дії при процедурі банкрутства

    Фіктивне банкрутство та умисне характеризуються вчиненням певних неправомірних дій, до яких відноситься:

  • Приховування майна, а також прав на нього, відомостей, які включають дані про місцезнаходження, розмір, передачі в інше володіння або відчуження.
  • Невиконання обов’язків щодо передачі заяви до суду про визнання боржника банкрутом.
  • Невиконання встановлених правил, які застосовуються у період спостереження, конкурсного виробництва, зовнішнього управління, укладення або виконання мирової угоди.
  • Фальсифікація документів бухгалтерського обліку або інших прибутково-видаткових даних.

    • Навмисне банкрутство

    Цей вид банкрутства виражається в умисному створення або збільшення неплатоспроможності організації, яке здійснюється за допомогою дій власника або керівника з метою задоволення своїх особистих інтересів. Також злочин може виражатися у вигляді заподіяння великої матеріальної шкоди підприємству шляхом укладення невигідних угод, прийняття на себе боргів третіх осіб, некомпетентного ведення справ, які ведуть до неможливості задоволення законних вимог кредитора.

    Безпосереднім об’єктом банкрутства виступає економічна діяльність підприємства, яка знаходиться під охороною чинного законодавства. Додатковий об’єкт – це встановлений порядок, який визначає проведення самої процедури банкрутства.

    Роль кредитора в цьому випадку належить юридичним і фізичним особам, які вправі пред’являти самостійні вимоги до підприємств та організацій.

    Навмисне банкрутство є штучно спровокованим. Об’єктивна сторона включає в себе три основних елемента:

  • Діяння, виражене у вигляді бездіяльності або дії.
  • Причинний зв’язок між наслідками і діянням.
  • Наслідки у формі великої шкоди.

    • Банкрутство здійснюється в процесі здійснення активних дій. В деяких випадках воно може бути спровоковано шляхом бездіяльності. Тоді об’єктивною стороною виступає неналежне виконання керівником своїх прямих посадових обов’язків.

    Суб’єктивна сторона характеризується прямою формою вини. У цьому разі посадова особа задається метою доведення підприємства до неплатоспроможності і протягом довгого часу йде до поставленої мети.

    Це злочин вчиняється шляхом непрямого умислу. В такому випадку небезпечні наслідки будуть проміжним явищем або ж побічним результатом неправомірних дій.

    Ознаки навмисного банкрутства

    Виявлення ознак банкрутства може бути здійснено в процесі інвентаризації, цільового стану фінансів боржника або аудиторської перевірки.

    В процесі проведення перевірок необхідно звернути особливу увагу на ознаки:

    • наявності невиплачених дебіторських заборгованостей;
    • приховування майна або зобов’язань боржника;
    • наявності фінансових вкладень, здійснених у період, коли боржником були припинені поточні платежі.

    Неплатоспроможність підприємства досягається шляхом відчуження певної частини майна. Арбітражний керуючий зобов’язаний проаналізувати здійснені операції фірми за період останніх двох років, що передували початку процедури банкрутства. Особливу увагу слід звернути на атипові угоди (угоди, які мають неринковими умовами). Саме цей вид угод, як правило, тягне за собою зниження платоспроможності організації.

    Коли проводиться експертиза навмисного банкрутства, обов’язковому дослідженню підлягає:

    • установча документація боржника;
    • список дебіторів і кредиторів;
    • бухгалтерська звітність;
    • довідки про заборгованість;
    • звіти оцінки бізнесу;
    • матеріали судових розглядів;
    • податкова документація;
    • аудиторські висновки;
    • звіти ревізійних комісій.

    У всіх цих документах арбітражний керуючий повинен виявити причини, внаслідок яких погіршився фінансовий стан фірми, а також перевірити наявність можливості задоволення кредиторських вимог.

    В результаті перевірки складається висновок, на підставі якого проводиться подальше розслідування по справі.

    Відповідальність

    Законодавством передбачена кримінальна відповідальність за навмисне банкрутство. КК РФ передбачає штраф у розмірі від 100 до 300 тисяч або вилучення суми коштів, що дорівнює доходу засудженого за останні два роки трудової діяльності. Також можлива запобіжний захід у вигляді позбавлення волі до 6 років у сукупності зі штрафом до 80 тисяч рублів (ст. 196).

    Як відомо, сам факт навмисного банкрутства не тягне за собою кримінальної відповідальності. Це діяння набуває ознак злочинного тільки в тому випадку, якщо є наявність двох основних ознак: умислу і характеру наслідків.

    Хоча банкрутство за своєю природою завжди спричиняє негативні наслідки, але для настання кримінальної відповідальності необхідно заподіяння особливо великої шкоди, що перевищує 250 тисяч рублів.

    Визначення поняття фіктивного банкрутства

    Фіктивне банкрутство – це завідомо неправдиве зізнання керівником підприємства неспроможності підконтрольного юридичної особи, виражене шляхом звернення до арбітражу з метою визнання організації банкрутом, а також нездатності задоволення вимог кредиторів.

    У цьому випадку злочин буде полягати у заподіянні матеріальної шкоди кредиторам шляхом введення їх в оману про справжнє матеріальне становище підприємства-боржника.

    Ознаки фіктивного банкрутства

    Фіктивне банкрутство визначається низкою ознак, основними з них вважається наявність у боржника можливості задовольнити в повному обсязі або частково вимог кредитора, які склалися на момент звернення в арбітраж. Якщо заяву за фактом банкрутства було представлено одним з кредиторів, у такому випадку склад злочину буде відсутнім.

    Також ознакою фіктивного банкрутства можна вважати грошові кошти боржника, що зберігаються на різних банківських рахунках.

    Наявність ознак банкрутства встановлюється завдяки результатам аналізу ступеня платоспроможності за поточними зобов’язаннями, а також забезпеченості зобов’язань боржника необхідними оборотними активами.

    Ступінь платоспроможності визначається за допомогою співвідношення зобов’язань боржника до встановленого середньомісячного доходу за аналізований період.

    Відповідальність за вчинення фіктивного банкрутства

    За такий вид банкрутства держава передбачила відповідальність, яку закріплюють певні статті Кримінального кодексу. Так, ст. 197 КК передбачає наявність відповідальності за помилкове визнання керівником підприємства або організації своєї неплатоспроможності з метою введення в оману кредиторів для подальшої невиплати накопичених боргів. Запобіжний захід за цей вид злочину передбачає штраф від 500 до 800 мінімальних зарплат, або у розмірі доходу, одержаного за період від 5 до 8 місяців трудової діяльності. Також законом передбачено позбавлення волі строком до 6 років поряд зі штрафом, який дорівнює 100 мінімальних розмірів заробітних плат.

    Порівняльний аналіз двох видів банкрутства

    Для того щоб краще розібратися з двома видами злочинних діянь, потрібно зрозуміти, якими відмінними рисами вони володіють. Схематично таку інформацію можна представити в таблиці.

    Порівняльна характеристика видів банкрутства

    Ознака порівняння Фіктивне Умисне
    Поняття Завідомо неправдиве оголошення керівником організації про свою неспроможність у питанні погашення кредиторської заборгованості. Умисне банкрутство — це вчинення певних дій з боку юридичної або фізичної особи, що призвели до неспроможності погашення кредиторської заборгованості.
    Мета Ввести в оману кредиторів з метою розстрочення або відстрочення платежів, а в деяких випадках і зовсім з наміром несплати боргу. Незаконне привласнення активів підприємства.
    Кримінальна відповідальність Штраф від 100 тисяч, вилучення коштів, рівних сумі доходу в період від 1 до 2 років трудової діяльності винного. Позбавлення волі до 6 років у сукупності зі штрафом до 800 тисяч рублів. Штраф від 200 тисяч, виплата суми грошей, яка дорівнює загальному заробітку від 1 до 3 років законної трудової діяльності боржника. Позбавлення волі до 6 років у сукупності з грошовим стягненням до 200 тисяч рублів.
    Адміністративна відповідальність Штраф від 50 до 100 мінімальних зарплат або дискваліфікація терміном від 3 до 6 років. Штраф від 50 до 100 мінімальних заробітних плат або дискваліфікація від 1 до 3 років.

    Висновок

    На закінчення потрібно відзначити, що ознаки фіктивного і навмисного банкрутства мають кардинальні відмінності між собою. Виходячи з перерахованого вище, потрібно зазначити, що фіктивним є банкрутство, при якому керівник установи або підприємства без наявних на те причин звертається в арбітраж для визнання своєї організації неплатоспроможною. Вчиняється діяння з метою подальшої невиплати боргу кредиторам.

    Навмисним вважається банкрутство, при якому підприємство або організація дійсно не в змозі погасити кредиторські борги накопичилися через навмисного або недбалого ведення справ з боку уповноваженого на те посадової особи.