Термін давності за податками фізичних осіб: розяснення платникам податків

Законодавство покладає на підприємців, юридичних осіб, громадян, зобов’язання по сплаті податків. Ці платежі надходять у бюджети різних рівнів. Кошти спрямовуються потім на утримання апарату управління, армії, підтримка малозабезпечених категорій громадян, на розвиток проектів і так далі. Податки, таким чином, являють собою основне джерело бюджетного доходу. Контроль над повнотою і своєчасністю відрахувань здійснюють уповноважені державні органи. Як правило, вони не нагадують про необхідність внести платіж, зобов’язані суб’єкти в більшості випадків повинні робити це самостійно. Якщо суб’єкт вчасно не здійснить відрахування, утворюється заборгованість по податках.

Строк давності

Як правове поняття ця категорія використовується в процесуальних кодексах. В ЦПК і КПК, зокрема, встановлено періоди, протягом яких суб’єкт може або подати заяву з вимогами, або оскаржити те чи інше постанову. Мають податки термін давності? На практиці вимога від контролюючого органу може надійти в судову інстанцію через кілька років після того, як суб’єкт не виконав зобов’язання. Окрім самої суми відрахування, ФНП може поставити штраф.

Термін давності за податками фізичних осіб

У першу чергу необхідно відзначити, що якихось загальних правил або єдиного положення для зобов’язаних суб’єктів, за яких вони звільнялися від необхідності здійснити бюджетне відрахування в разі пропуску встановлених законом періодів, не існує. Тим не менш, законодавство визначає ряд випадків, коли контрольний орган обмежений у своїх діях тимчасовими рамками. Який термін давності податку передбачено у ПК? У законодавстві визначено дві категорії відрахувань, примусове утримання яких обмежена в часі. Так, існує термін давності транспортного податку. Він передбачається в ч. 3 ст. 363 НК. Податок на майно – другий платіж, примусове утримання якого також обмежена у часі. Щодо цього платежу діє ФЗ №2003-1.

Ч. 3 ст. 363 НК

Згідно з положеннями статті строк стягнення становить 3 роки. Службовці контрольного органу за наявності у суб’єкта непогашеного зобов’язання вправі звернутися в судову інстанцію. Вони можуть це зробити через три роки і один день. Однак у цьому випадку в заяві суд зобов’язаний відмовити. Підстава – закінчення строку давності.

ФЗ №2003-1

Податок на майно може примусово утримуватися також не пізніше трьох років з моменту утворення непогашеного зобов’язання. Таке правило встановлює ст. 10 зазначеного закону. У даному випадку діє наступний порядок. Якщо суб’єкт не був притягнутий до примусового погашення зобов’язання протягом 5-10 років, то контрольні органи можуть утримати суму відрахування тільки за останні три роки. В цілому, процедуру стягнення коштів обмежує загальний строк позовної давності. За податками в окремих випадках слід звертатися до роз’яснень Мінфіну.

Пені

Багатьох платників цікавить не тільки термін давності за податками фізичних осіб. Для них досить актуальною є проблема примусового утримання пені та недоїмок. У самому ПК відсутні положення, за яким передбачаються ті чи інші тимчасові рамки для стягнення таких сум або штрафів, поставлений ФНС. Однак на практиці судові інстанції найчастіше застосовують норми ЦК, а також дотримуються пояснень, даних ВАС.

Індивідуальні підприємці

В рамках правозастосовчої практики при вирішенні питань про дотримання або недотримання часових обмежень розглядається в числі іншого, і термін давності по податках фізичних осіб (ПБЮЛ), і періоди, визначені для проведення можливої ревізії в ході виїзних перевірок. Крім того, до уваги приймаються періоди, встановлені для залучення суб’єкта до відповідальності за порушення ПК. Всі ці тимчасові обмеження укладаються в розглянутий вище термін давності за податками фізичних осіб – 3 роки.

Важливий момент

Як вище було сказано, судова інстанція може відмовити контрольним органам на їх вимогу. Однак таке можливо лише в тому випадку, якщо суб’єкт направить клопотання із зазначенням, що термін давності сплати податків вже пройшов. Якщо ж це заявлено не буде, судова інстанція вправі розглянути і навіть задовольнити вимоги ФНС. Безумовно, особа може оскаржити рішення. У цьому випадку будуть діяти положення ЦПК.

Пресекательные періоди

У ПК не встановлені які-небудь правила щодо інших видів обов’язкових відрахувань. Не передбачається загальний порядок, відповідно до яким могло б здійснюватися списання податків за той чи інший період. При порушенні прав контрольний орган звертається до суду для їх відновлення. Уповноважена інстанція керується положеннями законодавства і поняттями тимчасових обмежень.

І якщо в ПК встановлено строки давності хоча б для двох податків, то у ЦПК таких положень конкретно по цьому виду вимог не передбачено. Як в такому випадку діють судові інстанції? Припустимо, ФНП пред’являє вимогу примусово стягнути з суб’єкта земельний податок. Термін давності тут відсутня. Однак є присікальний період. Він відрізняється від давностного тим, що починається не з моменту появи обов’язку здійснити відрахування, а з дати направлення вимоги про сплату розрахункової суми. Для юросіб такий період має тривалість 2 роки, для громадян – 6 міс.

Протиріччя ПК

Поняття строку давності щодо стягнення платежу дуже заплутано законодавцем. Тим не менш, існують роз’яснення, які зроблені на користь платників. Саме по собі поняття терміну давності введено в правозастосовчу практику досить давно. При пропуску певного періоду кредитор (держава в тому числі) втрачає можливість примусово утримати ту чи іншу суму. У законодавстві встановлений строк давності для випадків вчинення податкового правопорушення. До них, зокрема, слід відносити і недоїмку. Такий період передбачається ст. 113 НК. У ній сказано, що суб’єкт не може притягуватися до відповідальності за податкове правопорушення, якщо з дня його вчинення або з дня, наступного після закінчення звітного (податкового) періоду, протягом якого воно мало місце, пройшло 3 роки. Загальні часові рамки, встановлені ЦК, також дорівнюють трьом рокам. На перший погляд, все зрозуміло. Проте не так все в законодавстві прозоро насправді.

Існує, зокрема, в ПК стаття 48. У ній зазначено, що заяву в суд про вимогу примусово утримати непогашену суму обов’язкового платежу в бюджет за рахунок майна платника – громадянина або його податкового агента – може подаватися контрольним органом (ФНП або митною службою) не пізніше півроку після закінчення періоду виконання передбаченої в законі обов’язки. Таким чином, можна зробити цілком логічний висновок, що ст. 48 ПК діє на користь суб’єкта. За змістом норми трирічний період скорочується до 6 міс. Але в ПК існує ст. 70. Згідно з нею вимога про сплату податку, яке виставляється особі за рішенням контрольного органу після проведення перевірки, повинно направлятися суб’єкту господарювання у десятиденний термін з дати винесення постанови. Це положення можна трактувати як необґрунтоване збільшення тривалості періоду практично до безкінечності.

Обумовлюється це положеннями ст. 89 НК. Згідно з нею виїзна перевірка, яка виконується вищестоящим підрозділом ФНП у рамках контролю діяльності нижчої структурної одиниці, що здійснювала первісну процедуру нагляду, може здійснюватися незалежно від часу проведення попередньої (первинної). Відповідно, рішення може бути прийняте коли завгодно. А від дати його винесення вже залежить фактичне обчислення давностного терміну. При цьому раніше існувала ст. 24, яка була скасована через появи “прогресивнішої” частини ПК. В ній чітко вказувалася тривалість строку давності за претензіями щодо фізосіб з примусового утримання податків з них. Вона становила 3 роки.

Роз’яснення ВАС

Президія Суду в постанові № 3803/01 фактично підтвердив наявність права податкової служби на утримання недоїмки щодо прибуткового податку за межами встановленого у ст. 113 трирічного терміну. Зазначений документ був винесений по конкретній справі. У ньому, зокрема, зазначено, що згідно з актом перевірки ФНС прийнято рішення про донарахування суб’єкту прибуткового податку, поставленні штрафу і пені. Касаційний суд, скасовуючи постанови першої та апеляційної інстанцій, зазначив необґрунтованість застосування індивідуальним підприємцем пільги. У відповідності з цим вимоги були задоволені в частині утримання недоїмки, і за вмененному штрафу за її допущення. Але виносячи рішення, касаційний суд не взяв до уваги, що податкова інспекція пропустила строк давності, в межах якого платника можна притягнути до відповідальності.

За ст. 113 НК суб’єкт не може зазнавати покарання за правопорушення, якщо минуло три роки. Таким чином, ВАС в своїй постанові визнає, що термін давності поширюється тільки на штраф, а на недоїмку не діє. Через приблизно рік після винесення цього акту Суд висловив дещо іншу думку з цього питання. В даний час, таким чином, термін давності по недоїмці становить 9 міс. + час виконання вимоги. Обчислення цього терміну починається з дати, визначеної для відрахування обов’язкового платежу за законом.

Інформаційне лист Президії ВАС

Цей документ роз’яснює один з випадків судової практики. Податкова служба звернулася в арбітражний суд з вимогою про примусове стягнення з індивідуального підприємця недоїмки по ЕНВД за березень 1999 р., а також пені, що виникли внаслідок прострочення погашення цього зобов’язання. У задоволенні заяви контрольного органу було відмовлено. Суд мотивував винесену постанову тим, що був пропущений присікальний строк, визначений у п. 3 ст. 48 ПК, в рамках якого допускається подати претензію. Разом з цим інстанція вказала, що встановлений у ст. 70 НК тримісячний період направлення вимоги про необхідність погасити зобов’язання перед бюджетом закінчився 30.05.1999 р. Сама сума повинна була бути відрахована не пізніше 28.02.1999 р. Вимога ж фактично було надіслано платнику через рік – 05.05.2000 р. А термін добровільного погашення зобов’язання в ньому встановлювався на 15.05.2000 р.

Відповідно до п. 3 ст. 48 ПК шестимісячний період, передбачений для звернення контрольним органом в судову інстанцію з заявою про примусове стягнення недоїмки, який є кінцевим, починається з дати закінчення установленого для виконання бюджетного зобов’язання тимчасового проміжку. Пропуск податковою службою строку, в який вона могла направити вимогу про виплату розрахункової платнику за законом суми, не передбачає зміни правил обчислення зазначеного вище терміну. У зв’язку з цим період для звернення контрольного органу до суду починається з 10.06.1999 р., тобто через 10 днів із дати закінчення передбаченого ст. в 70 НК періоду. У зв’язку з тим, що позовну заяву було пред’явлено 27.09.2000 р., тобто за рамками пресекательного строку, встановленого п. 3 ст. 48 ПК, воно не підлягає задоволенню.

Виконання зобов’язання перед бюджетом

У законодавстві встановлено, що особи, які визнаються платниками податків, повинні здійснювати відрахування, передбачені в ПК. Зобов’язання перед бюджетом будуть вважатися виконаними з моменту пред’явлення доручення в банк на здійснення відповідної операції при наявності достатнього обсягу коштів на рахунку суб’єкта. Якщо особа має непогашені платежі і не володіє достатньою кількістю фінансів для задоволення пред’явлених вимог, податок буде визнаний невиплаченими. Зобов’язання будуть вважатися непогашеними у разі відкликання доручення з банку. Якщо виплату повинен здійснювати податковий агент, то вимога законодавства визнається виконаним з моменту утримання ним встановленої суми з доходу. Невиконання зобов’язання перед бюджетом виступає в якості підстави для застосування примусових заходів зі стягнення недоїмки.

Дії контрольних органів

Примусове стягнення здійснюється у відповідності з рішенням ФНС. Процедура передбачає направлення в банківську організацію інкасового доручення на списання коштів з рахунку платника або агента. Дане розпорядження повинно бути виконано не пізніше 1 операційного дня, що слідує за датою його отримання (для рублевих р/р). У разі відсутності або недостатнього обсягу коштів на рахунку платника виконання вимоги ФНС здійснюється по мірі надходження грошей. Якщо у контрольного органу немає інформації про р/р суб’єкта, він має право стягнути суму за рахунок майна зобов’язаної особи. Примусове стягнення недоїмки здійснюється за рішенням керівника підрозділу ФНС. Протягом триденного строку з дати його винесення судового пристава відправляється постанову. Період його виконання – 2 місяці. Вимоги задовольняються послідовно по відношенню до:

Зобов’язання перед бюджетом буде вважатися виконаним з моменту реалізації вилученого майна у платника та погашення заборгованості, що утворилася за рахунок вирученої суми.