Термін давності за податками фізичних осіб: розяснення платникам податків

Інформаційне лист Президії ВАС

Цей документ роз’яснює один з випадків судової практики. Податкова служба звернулася в арбітражний суд з вимогою про примусове стягнення з індивідуального підприємця недоїмки по ЕНВД за березень 1999 р., а також пені, що виникли внаслідок прострочення погашення цього зобов’язання. У задоволенні заяви контрольного органу було відмовлено. Суд мотивував винесену постанову тим, що був пропущений присікальний строк, визначений у п. 3 ст. 48 ПК, в рамках якого допускається подати претензію. Разом з цим інстанція вказала, що встановлений у ст. 70 НК тримісячний період направлення вимоги про необхідність погасити зобов’язання перед бюджетом закінчився 30.05.1999 р. Сама сума повинна була бути відрахована не пізніше 28.02.1999 р. Вимога ж фактично було надіслано платнику через рік – 05.05.2000 р. А термін добровільного погашення зобов’язання в ньому встановлювався на 15.05.2000 р.

Відповідно до п. 3 ст. 48 ПК шестимісячний період, передбачений для звернення контрольним органом в судову інстанцію з заявою про примусове стягнення недоїмки, який є кінцевим, починається з дати закінчення установленого для виконання бюджетного зобов’язання тимчасового проміжку. Пропуск податковою службою строку, в який вона могла направити вимогу про виплату розрахункової платнику за законом суми, не передбачає зміни правил обчислення зазначеного вище терміну. У зв’язку з цим період для звернення контрольного органу до суду починається з 10.06.1999 р., тобто через 10 днів із дати закінчення передбаченого ст. в 70 НК періоду. У зв’язку з тим, що позовну заяву було пред’явлено 27.09.2000 р., тобто за рамками пресекательного строку, встановленого п. 3 ст. 48 ПК, воно не підлягає задоволенню.