Рецепція римського права: етапи, причини, значення

Під рецепцією римського права розуміється один з важливих процесів, протікаючих в феодальну епоху в західній частині Європи, починаючи з XII століття. Слово «рецепція» з латини перекладається як «прийняття», що у випадку з римським правом являє собою переробку і засвоєння його нормативного та теоретичного стрижня.

У кінцевому підсумку система та рецепція римського права стали прийнятними для регулювання відносин, характерних для більш високого рівня суспільного розвитку. Потрібно відзначити, що сприйнято було римське приватне право, публічне ж припинило своє існування одночасно з падінням Римської імперії.

Європейське право після падіння Риму

Після того як Рим упав під натиском варварів, на її території утворилася низка держав, які продовжували застосовувати правові норми. Наприклад, це відбувалося в Іспанії, Галлії, тут стали випускатися базуються на римському праві збірники законодавства.

Так, у 506 році, у часи Алариха II, який правив вестготами, був виданий один з таких документів. У Візантійській імперії в 529-534 роках був розроблений Кодекс Юстиніана, який став основою для подальшого розвитку римської системи права. Разом з цим на частині територій продовжували діяти норми звичаєвого права, які відрізнялися надзвичайною строкатістю і вступали в протиріччя між собою та з положеннями римського права. У зв’язку з цим, а також по ряду інших причин інтерес до римського правового спадку не тільки не згасала, але, навпаки, отримав свій подальший розвиток після століть. Розглянемо докладніше ці причини.

Причини рецепції римського права

Серед факторів, які сприяють сприйняттю норм римської правової системи, в першу чергу можна виділити наступні:

• Високий рівень права, розробленого римськими юристами, який характеризувався тим, що в ньому були присутні ряд готових інститутів, що регулюють відносини розвинутого товарного обороту, чіткість і прозорість норм, свобода від національних обмежень, риси універсальності, велика територія застосування, високий науковий авторитет.
• Недоліки місцевих правових звичаїв, які відрізнялися архаїчністю, наявністю великої кількості прогалин, протиріч та неясностей у тлумаченні.
• Прагнення королів у зв’язку з посиленням їх влади до ослаблення значення народних звичаїв, а разом з ними і значення руководствовавшихся ними судів. У зв’язку з цим призначалися судді, які володіють знаннями в римському праві.

• Присутність правових положень, які допомагають обґрунтовувати претензії на необмежену монаршу владу, що було необхідно государям у боротьбі з феодалами і представниками вищої церковної влади.
• Розширення можливості для королівських осіб об’єднувати під своїм керуванням все більше територій, охоплюючи їх єдиною системою права.
• Використання римського права в Священної Римської імперії, яка вважалася восприемницей колишнього держави і заснувала в кінці XV століття Загальноімперський суд. При вирішенні справ він в першу чергу був зобов’язаний керуватися положеннями римського права і лише слідом за цим «оглядатися» на норми німецького, «доброго» права, на яке посилалися сторони спору. У подальшому це призвело до прямого і безпосереднього сприйняття права римлян у Німеччині в XVI-XVII століттях.
• Підвищення інтересу до цінностей античного спадщини і до римського права, в їх числі.

Узагальненим описом передумов рецепції римського права в Західній Європі можна вважати наступне. У XII столітті спостерігався підйом у розвитку промисловості та торгівлі, що вимагало переходу від застосування відсталою звичайної системи права до більш прогресивної. До такої, яка, виходячи за межі роздроблених феодальних вотчин, могла охопити і дати імпульс розвитку нових буржуазних відносин.

Етапи рецепції: вивчення і тлумачення в XII столітті

Рецепція римського права являла собою складний процес, який мав різні форми в різні відрізки часу. Вони виражаються у запозиченні окремих частин, їх переробки стосовно до місцевих потреб і засвоєння у вигляді застосування вже в якості органічної частини власної правової системи. Коротко описати процес рецепції римського приватного права можна наступним чином.

Перший етап. У XII столітті римські закони і теоретичні юридичні викладки стали предметом пильного вивчення в університетському середовищі в Італії. Початок цьому поклав відомий болонський юрист Пепо, або Пепіно, колишній приватним викладачем права. Він був попередником руху глоссаторов в Болонській школі мистецтв, пізніше стала Болонським університетом.

Пепо, а за ним і Ирнерий (професор права) зацікавилися Зводом законів Юстиніана. Спочатку їх вивчення відбувалося у формі коротких коментарів, які робилися на полях рукописів і між рядками. Такі зауваження іменувалися «глоссами» і дали назву двом школам: глоссаторов і постглоссаторов (про останніх буде докладніше сказано нижче).

Поширення в XIII-XVII століттях

Другий етап. У XIII столітті одним з найзнаменитіших італійських юристів Франциском Аккурзием був створений збірник коментарів (глос) його попередників і сучасників. Ця праця справив дуже велике враження і став настільною книгою суддів, приніс авторові славу першого законоведа Середньовіччя.

Постглоссаторы – це італійська школа права, яка в середині XIV століття прийшла на зміну глоссаторам. Для останніх характерна адаптація норм римського права до застосування в судовій системі. Її яскравими представниками були Бартоло Сассоферрато, Бальдо Ульбадис, Майнус та інші.

Вони тлумачили роботи глоссаторов, що стосуються правових понять і витягів з кодифікації Юстиніана, щоб виробити спільне вчене думку. Ними була проведена велика робота по узгодженню римських юридичних конструкцій з нормами звичаєвого, міського і церковного права. Саме в такому, пристосованому до феодальних умовами вигляді римське право і було впроваджено в судові системи країн європейського заходу.

Переробка і сприйняття у XVIII-XX століттях

В цей період, що відноситься до третього етапу рецепції римського права, останнє в переробленому вигляді стає чинним. В основному воно було сприйнято у формі так званого пандектного, тобто базується на Пандектах, або Дигестах Юстиніана, як, наприклад, у німецьких країнах. Це було приватне право, яке має вигляд витягів із законів та інших правових актів римських юридичних авторитетів.

А також була сприйнята та інституційна система, в основі якої лежали Інституції Гая, а слідом за ними і підручник для студентів, виданий при Юстиніані і зведений їм статус закону. Їх структура відповідала діленню на особи, речі, зобов’язання та позови, що вона зробила свій вплив на побудову надалі європейського цивільного законодавства.

Інші сприйняті риси

Крім зазначеного вище, характерним для пандектного права є поділ його на галузі, в межах яких, у свою чергу, простежується диференціація загальної та особливої частин кодифікованих документів. Ці особливості добре видно на прикладі французького цивільного кодексу, прийнятого в 1804 році, німецького цивільного уложення 1896 року, сучасного російського цивільного законодавства.

Сьогодні правові системи європейських країн, в основі яких лежить рецепція римського права, влилися в єдину сім’ю, що носить назву «континентальна», або «романо-германська». У неї входять Росія, Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, Іспанія, Португалія та інші держави.

Значення

Рецепція римського права набула значення, яке важко переоцінити. Воно полягає в могутньому вплив на процес подальшого розвитку законодавчої бази європейських країн. А також на вироблення правових і політичних вчень суспільства, в основі якого лежить пріоритет приватного володіння власністю. Римське право – це одна з великих історичних правових явищ, без знання якого не може обійтися жоден освічений юрист.