Психологія. Ефект свідка

Історія Кітті Дженовезе

Вважається, що саме завдяки цієї нагоди у психології з’явилося поняття «ефект свідка».

13 березня 1964 року американка Кетрін Сьюзан Дженовезе, більш відома всім як Кітті, як завжди, поверталася з роботи додому, коли робітник на ім’я Уїнстон Мослі наніс їй кілька ударів у спину. Як він пояснив поліції, він просто хотів докінчити якусь жінку».

Дженовезе закричала, просячи про допомогу, але сусіди вирішили, що це лише крики п’яної дівчини або банальна сварка коханців. Але все ж не витримавши, з вікна виглянув чоловік і крикнув Мослі, щоб той залишив дівчину у спокої, чим, сам того не усвідомлюючи, і злякав нападника.

Кітті з останніх сил змогла дістатися до будинку, але двері були замкнені зсередини, і дівчина, будучи на той момент вже серйозно пораненої, впала без сил. А через 10 хвилин її знайшов повернувся Мослі і забив до смерті. Численні колоті рани на руках свідчать про те, що Дженовезе все-таки перебувала в свідомості і до останнього намагалася врятуватися. Коли дівчина перестала подавати ознаки життя, вбивця зґвалтував її і, вкравши з сумки 50 доларів, зник. Весь цей інцидент тривав приблизно 30 хвилин.

На наступний ранок газети рясніли заголовками «Тридцять вісім очевидців жорстокого вбивства, і ні один не звернувся в поліцію». Насправді журналісти перебільшували, за даними поліції свідками вбивства було всього 12 сусідів. Більшість з них після відповіли, що просто не хотіли втручатися. Хоча короткий дзвінок в поліцію міг врятувати дівчині життя, але кожен з 12 очевидців порахував, що це зробить хтось інший.

У 1968 році соціальні психологи Джон Дарлен і Бібб Латане, зацікавившись історією Кітті, провели ряд експериментів, завдяки яким поняття «ефект свідка», або «синдром Дженовезе» і укоренилося в психології.