Процесуальні витрати у кримінальному процесі: порядок стягнення та їх види

Віктор Кузьмін

1 minute

Поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі розкриває стаття 131 КПК. У цій же нормі закріплений порядок їх стягнення.

Загальні відомості

Процесуальні витрати у кримінальному процесі – це витрати, пов’язані з виробництвом у справі. Їх відшкодування здійснюється за рахунок федеральних бюджетних коштів або коштів учасників судочинства.

У статті 131 КПК передбачено такі види процесуальних витрат у кримінальному процесі:

Виплати потерпілому, свідку, їх представникам, спеціалісту, понятим, перекладачу, адвоката, призначеного судом, слідчим, дізнавачем, експерту на компенсацію витрат, пов’язаних із прибуттям до місця виконання процесуальних заходів та проживанням. У їх числі витрати на проїзд, оренду житлової площі, додаткові витрати.
Виплати потерпілому, свідку, їх представникам, понятим у рахунок компенсації неотриманого ними зарплати за місцем трудової діяльності за період відсутності на робочому місці у зв’язку з викликом в прокуратуру, орган дізнання, суд, до слідчого.
Суми, що виплачуються понятим, свідкові і потерпілому (їх представників), які не мають постійного заробітку, за відволікання від звичайних занять.
Винагороди перекладачу, експерту, спеціалісту за виконання їх обов’язків в межах виробництва. Виняток передбачено для випадків, коли обов’язки встановлені службовим завданням.
Виплати адвокату за надану юридичну допомогу, якщо він бере участь у судочинстві за призначенням.
Витрати на пересилання і зберігання речових доказів.
Витрати на проведення судової експертизи у спеціалізованих експертних установах.
Посібник обвинуваченому виплачується щомісяця в розмірі 5 МРОТ у зв’язку з відстороненням його від посади в порядку, закріпленому статтею 114 КПК (ч. 1).
Інші витрати, що виникли у процесі виробництва та передбачені в Кодексі. Наприклад, до них можна віднести витрати на компенсацію вартості речей, предметів, зіпсованих або знищених при проведенні експертиз (слідчих експериментів), суми відшкодування витрат, понесених особами, які беруть участь у впізнанні (крім обвинуваченого/підозрюваного) та ін.

Винятки

В склад процесуальних витрат у кримінальному процесі не включаються:

Заробіток службовців прокуратури, органів дізнання, суду, слідчих.
Поштові, транспортні та канцелярські витрати.
Витрати на виконання оперативно-розшукових дій.

Не відносяться до цих витрат і витрати на утримання СІЗО (слідчих ізоляторів) та ін.

Процесуальні витрати у кримінальному процесі: порядок відшкодування

Виплата передбачених КПК сум здійснюється за постановою прокурора, дізнавача, судді, слідчого або на підставі ухвали суду.

В ході провадження у справі уповноважені службовці зобов’язані дотримуватися встановлені законом процесуальні строки. Процесуальні витрати у кримінальному процесі відшкодовуються по закінченні розгляду.

По завершенні розслідування слідчий/дізнавач залучає до обвинувального висновку/акта довідку про понесених витратах.

Витрати, понесені судом, фіксує секретар суду.

Розподіл процесуальних витрат у кримінальному процесі здійснює судова інстанція. У вироку вказується розмір витрат та відомості про осіб, які їх компенсують. Питання про стягнення процесуальних витрат у кримінальному процесі може вирішуватися і після винесення акта. В цьому випадку діє порядок, закріплений статтею 397 КПК.

Загальні правила

Процесуальні витрати у кримінальному процесі стягуються з особи, засудженого за вироком суду, або відшкодовуються з федерального бюджету.

Бюджетними коштами компенсуються витрати на участь перекладача та адвоката, залученого до виробництва за призначенням. Якщо виконання обов’язків перекладача було передбачено службовим завданням, оплата його роботи відшкодовується організації, в якій він перебуває в штаті.

Якщо обвинувачений/підозрюваний заявив про відмову від послуг адвоката, однак ця відмова задоволений не був, і захисник все ж брав участь у виробництві за призначенням, витрати на його послуги відшкодовуються за рахунок федерального бюджету.

Розміри і порядок стягнення процесуальних витрат у кримінальному процесі визначаються Урядом. Виняток передбачено для сум, призначених для виплати потерпілим, свідкам, їх представникам, а також понятим, в рахунок неодержаного ними заробітку за період участі у виробництві і щомісячного посібники обвинуваченого, тимчасово відстороненого від посади.

Якщо особу було реабілітовано, витрати компенсуються коштами бюджету.

Нюанси

У кримінальному процесі процесуальні витрати можуть бути стягнуті і з засудженого, звільненого від покарання. Якщо винних кілька, витрати розподіляються між ними частках. При цьому враховуються ступінь відповідальності, характер вини, майновий і сімейний стан кожного громадянина.

У разі виправдання особи в рамках справи приватного обвинувачення судова інстанція може повністю або частково покласти витрати на суб’єкта, скарга якого стала підставою для початку виробництва. При примирення сторін у кримінальному процесі процесуальні витрати компенсує одна або обидві сторони.

Якщо обвинуваченим у справі проходить неповнолітній, суд має право покласти обов’язок компенсувати витрати на її представників.

Якщо відшкодування витрат може призвести до істотних негативних наслідків для матеріального становища утриманців засудженого, допускається повне або часткове звільнення винного від виплати витрат.

Якщо суддя (суд) приходить до висновку про необхідність перевести витрати на рахунок держави, вирок повинен містити мотивування цього рішення.

При постанові вироку в особливому порядку за згодою винного з обвинуваченням, процесуальні витрати з підсудного не підлягають стягненню.

При виправданні за однією з інкримінованих статей або при виключенні епізодів (одного або декількох), витрати, пов’язані з відповідним обвинуваченням або епізодами, компенсуються з державного бюджету.

Постанова ВР № 42 від 19.12.2013

У цьому документі пояснюються особливості застосування норм про процесуальні витрати у кримінальному процесі. Необхідність у його прийнятті обумовлювалася кількома причинами.

В першу чергу, перші роз’яснення Суду наводилися в постанові від 1973 р. тобто, пройшло досить багато часу, практика судів істотно розширилася, виникли нові питання, відповіді на які не було.

По-друге, КС прийняв кілька рішень, які стосуються процесуальних витрат і підлягають обліку в практиці.

У процесі підготовки положень постанови від 2013 р. була вироблена програма аналізу кримінальних проваджень. Вона була спрямована в нижчі судові інстанції. За результатами вивчення справ був сформульований коло питань, які, на думку інстанцій, підлягають роз’ясненню.

Розширене визначення витрат

Воно наводиться у першому пункті постанови. Згідно з положенням, процесуальними витратами слід називати виправдані і необхідні витрати, пов’язані з виробництвом. У їх числі виплати юридичним особам та громадянам, залученим до розгляду в якості учасників чи в іншому статусі. До перших відносять зазначених у статті 131 КПК перекладачів, понятих, експертів, свідків, потерпілих та ін Що стосується осіб, які залучаються до виробництва іншим чином, то ними можуть бути, наприклад, суб’єкти, які взяли на тимчасове зберігання майно обвинуваченого/підозрюваного, здійснюють пересилання речових доказів тощо Цей перелік вважається відкритим.

Витрати на представників

У другому пункті постанови акцентується увага на тому, що до процесуальних витрат слід відносити виправдані і необхідні витрати потерпілого на залучення представника, підтверджені документально. Між тим це положення поширюється не тільки вона потерпілого, але і на будь-інша заінтересована особа на будь-якому етапі виробництва.

Компенсація вартості цінностей

Проблема відшкодування витрат у разі псування або знищення речей викликає чимало питань на практиці. У пункті 3 постанови пояснюється наступне.

В склад процесуальних витрат не входять витрати на компенсацію збитку, що виник у зв’язку з незаконними діями/рішеннями прокуратури, органів дізнання/слідства, в порядку, закріпленому ч. 3, 5 статті 133 КПК. Наприклад, це можуть бути витрати на відшкодування шкоди, завданої при незаконному вилученні та стягнення цінностей в якості речових доказів.

Витрати на проведення експертиз

Як показав аналіз практики, у деяких випадках суди стягують суми, витрачені на виробництво досліджень в експертних установах. Звернемося до статті 131 КПК.

Як випливає з пунктів 4, 7 2 частини норми, витрати на експертизи, не включаються до складу процесуальних витрат, якщо процедури проводилися в державних експертних установах, а обов’язки фахівців виконувалися в рамках службового завдання.

Звернемося тепер до положень ФЗ № 73. У цьому нормативному акті зазначається, що фінансування роботи державних експертних установ здійснюється за рахунок бюджету відповідного регіону.

Виплати адвокатам

Особливості визначення винагороди захисникам роз’яснюються у пункті 4 постанови. У першому абзаці п. 4 пояснюється, яка саме робота адвоката повинна враховуватися при встановленні винагороди.

Компенсації, зокрема, підлягає реалізація повноважень, закріплених у ч. 1, 2 статті 53 КПК. Мова йде про час, витрачений на відвідування обвинуваченого/підозрюваного/засудженого/підсудного, стосовно якого вирішується питання про застосування медичних заходів примусу, поміщеного в ІТТ (ізолятор тимчасового утримання), СІЗО, психіатричний стаціонар, на дослідження матеріалів справи, виконання інших дій, пов’язаних з наданням кваліфікованої юридичної допомоги. До уваги береться і час, витрачений на безпосередній захист особи. При цьому всі витрати повинні підтверджуватися документально.

Час зайнятості захисника обчислюється в днях. Тривалість роботи протягом одного дня не має значення.

Джерело відшкодування витрат

У пункті 5 постанови пояснюються моменти, що стосуються випадків компенсації витрат засобами федерального бюджету. ВС зазначає, що, виходячи з положень 1 частини статті 131 і ч. 1, 2, 4 і 6 132 норми КПК, суд повинен виносити рішення про відшкодування витрат з держкоштів, якщо в ході засідання буде встановлено майнову неспроможність суб’єкта, з якого вони будуть стягуватися, або виявлені підстави для звільнення особи від їх виплати.

Крім цього, витрати повинні відшкодовуватися за рахунок коштів бюджету при:

реабілітації громадянина;
участь перекладача, крім випадків виконання ним обов’язків у рамках службового завдання;
розгляді справи про застосування примусових медичних заходів згідно із статтею 51 Кодексу;
розгляді скарги на постанову про видачу особи за правилами, встановленими в 463 нормі КПК;
виробництві в особливому порядку, закріпленому в главах 40 і 40.1, статті 226.9 Кодексу, у тому числі в ході оскарження вироку апеляційної, наглядової, касаційній інстанціях.

Відмова від захисника

У пункті 7 постанови пояснюється, що заява засудженого/підсудного/обвинуваченого/підозрюваного про відмову від послуг конкретного адвоката, призначеного йому, у зв’язку з майнової неспроможністю не є відмовою від захисника у широкому сенсі. В таких ситуаціях, у відповідності з частиною 1 статті 51 КПК, участь адвоката в процесі є обов’язковою. При цьому виниклі витрати можуть стягуватися за загальними правилами.

При вирішенні питання про компенсацію витрат, однак, суд повинен проаналізувати фінансовий стан особи. Якщо суб’єкт має достатньо коштів для оплати послуг захисника, необхідність у наданні йому безкоштовного адвоката немає.

Законодавство Республіки Білорусь

Процесуальні строки, процесуальні витрати у кримінальному процесі регламентуються в РБ гол. 18 КПК. У російському Кодексі цим питанням присвячена 17 глава.

Варто сказати, що процесуальні витрати у кримінальному процесі РБ аналогічні тим, які передбачені статтею 131 КПК РФ. У Республіці Білорусь ці витрати регламентує стаття 162 КПК РБ. У ч. 1, однак до відшкодовуваних сумами додані витрати цивільного позивача.