Процесуальні витрати у кримінальному процесі: порядок стягнення та їх види

Постанова ВР № 42 від 19.12.2013

У цьому документі пояснюються особливості застосування норм про процесуальні витрати у кримінальному процесі. Необхідність у його прийнятті обумовлювалася кількома причинами.

В першу чергу, перші роз’яснення Суду наводилися в постанові від 1973 р. тобто, пройшло досить багато часу, практика судів істотно розширилася, виникли нові питання, відповіді на які не було.

По-друге, КС прийняв кілька рішень, які стосуються процесуальних витрат і підлягають обліку в практиці.

У процесі підготовки положень постанови від 2013 р. була вироблена програма аналізу кримінальних проваджень. Вона була спрямована в нижчі судові інстанції. За результатами вивчення справ був сформульований коло питань, які, на думку інстанцій, підлягають роз’ясненню.

Розширене визначення витрат

Воно наводиться у першому пункті постанови. Згідно з положенням, процесуальними витратами слід називати виправдані і необхідні витрати, пов’язані з виробництвом. У їх числі виплати юридичним особам та громадянам, залученим до розгляду в якості учасників чи в іншому статусі. До перших відносять зазначених у статті 131 КПК перекладачів, понятих, експертів, свідків, потерпілих та ін Що стосується осіб, які залучаються до виробництва іншим чином, то ними можуть бути, наприклад, суб’єкти, які взяли на тимчасове зберігання майно обвинуваченого/підозрюваного, здійснюють пересилання речових доказів тощо Цей перелік вважається відкритим.