Поточні пасиви: формування, відображення в балансі

Бухгалтерський облік має два ключових поняття, на яких будується вся система: активи і пасиви. Вони є основними показниками майнового стану компанії, тому від того, наскільки ефективно будуть використані такі величини, залежить фінансове благополуччя підприємства. Вибираючи найбільш раціональну політику управління поточними активами і пасивами, можна підвищити ліквідність оборотних коштів, які привернуть нові джерела фінансування.

Як формуються активи і пасиви

У процесі господарської діяльності компанії відбувається формування особистого майна та зобов’язань. Ці поняття мають полярну структуру обліку, і відображаються в бухгалтерському балансі в різних розділах.

По суті, вони є одними й тими самими фінансовими засобами, розділеними за принципом використання. Поточні пасиви в балансі – це джерела виникнення активів, тому вони завжди повинні бути рівні. Порушення «валюти балансу свідчить про те, що набуте майно не забезпечено грошовими коштами. Основна стратегія управління обіговими коштами націлена на підтримку платоспроможності компанії і збереження певного рівня активів.

Що таке поточні активи

Кошти, які протягом одного виробничого циклу здатні перетворитися в гроші, називають поточними (оборотними) активами. До них належать всі матеріальні цінності, запаси, комплектуючі вироби, дебіторська заборгованість, готова продукція і, звичайно, кошти. Поточні активи перебувають у постійному русі, забезпечуючи безперервність виробничого процесу.

В залежності від того, наскільки швидко майнові цінності перетворюються в гроші, їм присвоюється ступінь ліквідності. Оборотні статті балансу розміщуються в міру зниження такого показника від більшого до меншого значення.

Природа виникнення пасивів

Сукупність усіх зобов’язань компанії, яка займає протилежну сторону бухгалтерського балансу, прийнято називати пасивами. До таких засобів належать: короткострокові позики, кредиторська заборгованість, статутний капітал, накопичений прибуток.

Залежно від природи їх виникнення такі засоби можна розділити на власні і позикові. У свою чергу, власні кошти в парі з довгостроковими кредитами формують постійні пасиви, а короткострокові зобов’язання і кредиторська заборгованість – поточні короткострокові пасиви.

Розміщення пасивних зобов’язань по статтях балансу

Фінансове управління оборотними коштами являє собою ретельний аналіз руху поточних пасивів і активів. Ця політика спрямована на вирішення таких завдань, як прискорення оборотності з метою підвищення ліквідності, оптимізація освіти активів, і виявлення нестачі або надлишків засобів.

У зв’язку з тим, що поточні пасиви мають різні джерела виникнення, їх розподіл у балансі суворо структуровано. Третій розділ бухгалтерського балансу повністю присвячений всіма видами капіталів (статутному, резервному, додатковим). Також у цьому розділі можна зустріти нерозподілений прибуток, що залишається в розпорядженні компанії після оподаткування.

Статті четвертого розділу балансу складаються з довгострокових кредитних та відстрочених зобов’язань. П’ятий розділ балансу відведено кредиторської заборгованості, в яку входять зобов’язання по податках, нарахована заробітна плата працівникам, заборгованість перед постачальниками і засновниками, а також короткострокові позики.

Взаємозв’язок активної і пасивної частини балансу

У зв’язку з тим, що активи і пасиви не можуть існувати один без одного, вони постійно взаємодіють. Але, незважаючи на те, що зміни в одній частині балансу тягнуть за собою неодмінну зміну значень в іншій частині, «валюта» завжди залишається однаковою. При збільшенні пасивів, на ту ж суму піднімаються активи. Тому, якщо керівництво компанії приймає рішення про збільшення активів, то починати потрібно з пасивів.

Консервативне управління оборотним капіталом

Політика управління капіталом будується на підтримці достатнього рівня поточних активів за рахунок залучення фінансових джерел. В залежності від того, які цілі переслідуються при проведенні того чи іншого бізнесу, можна позначити три основні моделі управління поточними активами і пасивами.

Консервативний метод управління передбачає наявність досить низького числа поточних активів. При цьому термін оборотності коштів також скорочено до мінімуму. Така політика вигідна компаніям, які чітко знають часові рамки виробничого циклу. Продукція виробляється під певного споживача, тому обсяг запасів строго лімітується. Виробник не сумнівається в термінах надходження платежів, у зв’язку з чим йому немає необхідності купувати матеріали про запас.

В умовах граничної економії досягається досить високий показник ліквідності активів, і, як наслідок, підвищення рентабельності виробництва. Але при такій тактиці ведення бізнесу великий ризик непередбачених ситуацій, коли платежі не надійшли вчасно, а матеріальна база на нулі.

Основною відмінною рисою консервативного управління можна назвати те, що поточні пасиви у вигляді короткострокових кредитів мають дуже низький питома вага в масі всіх зобов’язань. Вся діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних оборотних коштів.

Агресивна модель нарощування активів і пасивів

При наявності значної кількості грошових коштів компанія постійно нарощує обсяги запасів і готової продукції. Крім того, у зв’язку із збільшенням поточних активів проявляється пряма залежність у вигляді зростання пасивів. У свою чергу, сам процес виробництва досить затягнутий, а оборот матеріальних цінностей проходить повільно.

Вибираючи таку політику управління, можна з упевненістю сказати, що ризик технічного збою виробничого процесу в цьому випадку мінімальним, так само як і економічна рентабельність.

Агресивна модель управління збільшує поточні пасиви за рахунок короткострокових позик, які забезпечують достатній рівень запасів і грошових коштів. У свою чергу, велика кількість нарахованих відсотків виступає в ролі фінансового важеля, який підвищує витрати і знижує рентабельність. Ризик втрати ліквідності активів також великий.

Політика поміркованого управління оборотними засобами

Якщо аналізувати помірну тактику ведення бізнесу, то можна помітити, що така модель займає проміжне місце серед перелічених. Половину від усіх активів при такій політиці займають поточні оборотні засоби, які мають помірний період ліквідності. Поточні пасиви, поточні зобов’язання та позикові кошти також мають середні показники.

Така модель є найбільш безпечною і прорахованою. Ймовірність виникнення ризику зниження ліквідності активів мінімальна. Формування оборотних активів відбувається в більшості випадків за рахунок власних коштів.

Вплив оборотних активів на фінансову стійкість

Платоспроможність та економічна стійкість компанії визначаються шляхом співвідношення ефективності використання активів та рівня фінансового ризику. На основі таких понять будується модель ведення бізнесу та політика управління оборотними засобами.

Якщо поточні пасиви у вигляді короткострокових зобов’язань залишаються незмінними на тлі зростаючих активів, то це означає, що компанія придбала фінансову стійкість, і здатна беззбитково нарощувати оборотні кошти за рахунок власних доходів.

У той же час, якщо поточні пасиви (рядок балансу 610 «Короткострокові зобов’язання») будуть зростати на тлі власних коштів та довгострокових зобов’язань, то в такій ситуації можна спостерігати підвищення ліквідності оборотних коштів, але при цьому фінансова стійкість і платоспроможність будуть знижені.

Достатність грошових коштів по відношенню до поточних пасивів

Для того щоб з’ясувати, яка кількість грошових коштів потрібно для сплати поточних зобов’язань, необхідно розрахувати коефіцієнт достатності. При його визначенні використовується таке економічне поняття, як ступінь покриття. Іншими словами, потрібно визначити співвідношення сум поточних пасивів і активів.

Якщо в результаті обчислень з’ясувалося, що поточні активи мають досить значну вагу в статтях балансу, тобто впевненість у тому, що поточні пасиви будуть оплачені за рахунок власних коштів. Таке переважання дозволяє компанії створювати резервний запас на випадок непередбачених збитків. Величина резервного запасу є важливим показником для кредиторів. Якщо отриманий показник коефіцієнта покриття більше 2, то така величина є гарантією безпеки поточних активів у разі зниження ринкових цін.

Комерційний цикл компанії також відіграє важливу роль у формуванні поточних активів і пасивів. Потреба підприємства в оборотному капіталі безпосередньо залежить від строків кредиторської та дебіторської заборгованості. Чим більше термін кредитних зобов’язань постачальника, тим впевненіше себе почуває компанія у разі затримки платежів від покупців.

Взаємозв’язок поточних пасивів і активів у комерційній діяльності підприємства очевидна. Ці поняття є основними константами бухгалтерського балансу. Розмір оборотних коштів і зобов’язань характеризує економічний стан компанії і її фінансову стійкість.