Порука як спосіб забезпечення виконання зобовязань: поняття, виконання, оформлення

Обмеження

Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язань може використовуватися в рамках різних угод. Для верителя важлива особистість гаранта, його репутація, авторитет. Однак ключовим критерієм виступає його платоспроможність. У чинному законодавстві закріплено кілька обмежень для суб’єктів, які не можуть виступати як гаранти. Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язань не може використовуватися:

  • Бюджетними організаціями та казенними підприємствами. Мова зокрема про тих установах, яким майно було передано в оперативне управління.
  • Представництва і філії, які не виступають як юридичні особи.
  • Спірні ситуації

    Необхідно зазначити, що порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язань може ставитися до “майбутньої” заборгованості. Відповідне допущення передбачає стаття 361 ЦК у ч. 2. При цьому законодавство закріплює обов’язкову умову для укладення такої угоди. Зокрема, необхідно, щоб на момент його вчинення опис зобов’язання було б таким же конкретним, як якщо б воно вже існувало. Специфіка такої угоди в тому, що настання відповідальності гаранта залежить не тільки від факту недотримання основної угоди. Важливо, щоб мало місце укладення першого договору.

    Розглянемо для прикладу випадок з практики. В арбітраж банк звернувся з вимогою до поручителя і боржника про стягнення основного боргу за угодою, пені та відсотків за прострочення. Судом претензія була задоволена повністю. При цьому погашення заборгованості було покладено на позичальника. Суд вказав, що порука фізичної особи не можна розглядати як дійсне, оскільки відповідна угода була підписана до видачі позики. При цьому в ньому була вказана сума, що перевищує заборгованість, що виникла. Між тим, як зазначає 361 стаття Кодексу, поручительство по кредиту може мати місце і щодо майбутніх позик. Присутні в тексті угоди умови дозволили встановити, з якого саме боргу воно полягало. Крім цього, сума позики не була більше тієї, на яку надавалося забезпечення. Будь-яких інших угод цю гарантію укладено не було. Враховуючи дані обставини, апеляційна інстанція скасувала раніше прийняте рішення. На підставі статті 363 ЦК, суд поставив погашення зобов’язання позичальника і поручителя солідарно. Необхідно врахувати, що гарантія може видаватися на будь-яку заборгованість, не має виключно особистого характеру.