Поняття і види умислу в кримінальному праві. Умисел і його види

Подібності та відмінності між основними видами умислу

Вина як юридичне поняття передбачає поділ на два види: необережна і умисна форма вини. Види намірів, що розглядаються в цій статті, належать до другої формі провини і тому мають багато спільного. Наприклад, інтелектуальний елемент злочину у обох випадках характеризується усвідомленням небезпеки для суспільства і передбаченням наслідків правопорушення. Вольовий елемент, що поєднує ці види умислу в кримінальному праві позитивним ставленням до настання серйозних для суспільства наслідків.

Передчуття певного результату – той факт, що відрізняє прямий і непрямий намір. У першому випадку відбувається передчуття неминучості небезпечних наслідків, а у другому – реальна можливість їх настання. Проте це не основна відмінність. Види умислу розрізняються тим, що вольовий елемент виражається по-різному. При прямому умислі настання певного результату проявляється в бажанні винного, а при непрямому – в усвідомленому допущення або байдужому ставленні.

Коли вчиняється злочин з непрямим умислом, особа розраховує на те, що наслідки в силу різних причин можуть не настати. Можливо, виникнуть нові обставини, які унеможливлять настання небажаного результату.

Пасивне ставлення до наслідків, надія на те, що вони не настануть – це ознаки непрямого умислу при вчиненні злочину. При цьому не можна забувати, що людина передбачав можливість небажаного результату, і намагався всіма способами перешкоджати його настання.

Поділ умислу на непрямий і прямий має практичну цінність. При вчиненні умисного злочину необхідно виявити ознаки один з видів умислу. Також слід взяти до уваги той факт, що значна частка злочинів відбувається при прямому умислі, обов’язковою ознакою якого є мета діяння.

Умисел і його види у кримінальному праві мають не тільки теоретичне, але і практичне значення. Чіткий поділ необхідно для того, щоб правильно кваліфікувати злочин і виробити певну міру покарання.