Поняття і предмет муніципального права

Імперативні методи

Розглянемо основні різновиди імперативного методу. По-перше, це розпорядження. Воно полягає в тому, що для того чи іншого суб’єкта правовідносин встановлюється конкретний порядок дії, альтернативи якому бути не може (як це могло б бути при диспозитивних правових нормах). Як правило, видають приписи органів влади, тим самим формуючи юридичні факти, що зумовлюють виникнення правовідносин. По-друге, це заборона. Даний метод припускає наявність законодавчих положень, що передбачають неприпустимість здійснення суб’єктом тих чи інших дій в силу застосування відповідних заходів з боку органів влади.

Диспозитивні методи

Разом з тим муніципальне право допускає також і диспозитивні методи. У числі таких — дозвіл. Даний метод передбачає, що суб’єкти правовідносин можуть робити ті чи інші активності або ж діяти в залежності від власного волевиявлення, особистих уподобань, пріоритетів. Дозвіл може характеризуватися визначеністю, коли суб’єкт вибирає один з можливих варіантів поведінки. Так, наприклад, формування органів муніципальної влади може здійснюватися в рамках декількох механізмів, вибрати конкретний вправі жителі конкретного населеного пункту або представляють їх інтереси суб’єкти політичного управління.

Інший метод з числа диспозитивних — узгодження. Він застосовується, якщо є необхідність знаходження компромісу між позиціями декількох суб’єктів правовідносин. Як варіант — між органами влади двох сусідніх муніципальних територій.

Є метод рекомендацій, який також відноситься до категорії диспозитивних. Його сутність полягає у наданні суб’єкту правовідносин переважного алгоритму активностей в тих чи інших сферах. Даний метод часто поєднується з заохоченням, що передбачає встановлення певних пільг у разі прямування суб’єктом правовідносин рекомендацій зі сторони влади.