Поняття і правовий режим комерційної таємниці

Заходи з охорони конфіденційності інформації

У ФЗ № 61 про правовий режим комерційної таємниці йдеться про те, що законодавець передбачає деякі методи охорони конфіденційної інформації від вільного її розголошення третім особам. На підставі статті 10 закону україни “Про конфіденційної інформації” всі ті, хто є власником комерційної інформації, можуть визначати окреме коло осіб, які можуть отримувати безперешкодний доступ до таких відомостей, а також вести контроль за використанням ними отриманих відомостей. Всі документи, в яких є відомості, що містять у собі комерційну таємницю, повинні мати на собі відповідний гриф. Те ж саме стосується носіїв, на яких є службова таємниця. На даному грифі також повинен бути вказаний офіційний володар інформації – це може бути як фізична особа, так і юридична (організація, установа або підприємство).

Законодавець зобов’язує регулювати всі відносини, які можуть утворюватися у зв’язку з наданням або використанням відомостей, складових комерційну таємницю, за допомогою певних юридичних дій. Прикладами таких можуть бути написання розписок про нерозголошення таємниці або укладення договорів відповідного змісту.

На будь-якому підприємстві чи організації, в яких є таємні відомості, повинен бути запроваджений облік осіб, які мають до неї доступ, а також тих, кому стає відома прихована інформація. Даний коло повинен бути серйозно обмежений.

Правовий режим службової та комерційної таємниці щодо певної інформації встановлюється лише тоді, коли її власник зробив всі заходи, передбачені законом. У першу чергу, суд звертає увагу на те, наскільки грамотно власник організував всі умови для забезпечення її схоронності. При недотриманні цього в ході судового розгляду захист прав власника інформації, складової комерційну таємницю, здійснюватися не буде за відсутністю складу злочину винним у скоєному особою діянні.

Для приватних підприємців, які не використовують найману працю, встановлено дещо інший перелік заходів, що забезпечують збереження інформації. До них відносяться, насамперед, визначення кола відомостей, що вважаються таємними, а також підстави, на яких може регулюватися розголошення секретних даних.