Поняття і підстави адміністративної відповідальності. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
Підстави для залучення Кпап
Підставою адміністративної відповідальності є в першу чергу закон. Також їм виступають декрети вищої посадової особи держави, тобто президента. Ніякі інші нормативні документи, як-то постанови або укази, такої юридичної сили не мають. Участь у цьому процесі органів місцевого самоврядування ніяк не суперечить описаної концепції, яка несе в собі общеюридическую базу. Безумовна підстава адміністративної відповідальності – це вчинення безпосередньо проступку, покарання за який передбачають статті КоАП РФ. Саме цей факт і приводить в дію весь інститут адміністративного права.
Поняття і підстави адміністративної відповідальності в російському правовому полі вперше були систематизовані лише в 1980 році, коли були прийняті «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення». Таким чином, правопорушення, вчинене в адміністративному полі, являє собою діяння, спрямовані проти державного або громадського порядку, прав і свобод особистості, власності, порядку управління. Це визначення відображає загальні ознаки, що об’єднують всі правопорушення. Такими є: винність, караність, протиправність і суспільна небезпечність. Принципово важливо відзначити, що підстава адміністративної відповідальності настає лише за наявності всіх п’яти ознак. Відсутність хоча б одного виключає можливість правозастосовчої практики.
Нормальна адміністративна відповідальність, статті про яку зібрані в Кодексі про адміністративні правопорушення, передбачає як дії, так і бездіяльності. Велика частина правопорушень являє собою безпосереднє дію, наприклад, порушень правил дорожнього руху. До бездіяльності можна віднести, наприклад, невжиття заходів безпеки. Все це узагальнено терміном «діяння», в якому людина повинна бути визнаний винним. Це обов’язкова умова, яке лягло в основу адміністративної відповідальності. Варто відзначити, що вкрай важливим також є той факт, що необхідність доведення винуватості лежить саме на уповноважених органах. При цьому особа, яка знаходиться під підозрою, не зобов’язане доводити свою невинність.
При визначенні ступеня порушення також враховуються обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання. До перших належать, наприклад, вчинення проступку, за який вже були накладені санкції, протягом одного року або ж продовження того ж поведінки, незважаючи на припис припинити його (наприклад, водіння автомобіля в нетверезому стані). Пом’якшити покарання може повне розкаяння в скоєному або запобігання шкідливих наслідків.
Також підставою адміністративної відповідальності є такий проступок, який може бути кваліфікований і як адміністративне, і як дисциплінарне правопорушення. Приміром, кадровик, який оформив працівника на підприємство з порушенням, вчинив дисциплінарний проступок. В той же час це діяння, яке підпадає під юрисдикцію наглядового органу, який охороняє трудове законодавство, кваліфікується як адміністративне правопорушення, за який може бути призначено штраф.
