Податкові спори: абонентське обслуговування, договірні відносини та судова практика

Досудове врегулювання податкових спорів являє собою процедуру, застосування якої забезпечує оперативне усунення конфліктів, не доводячи справу до розгляду у першій інстанції. Цей порядок має низку переваг.

Загальна характеристика

Правила, за якими проводиться досудове врегулювання податкових спорів, передбачаються в гол. 19 і 20 ПК. Законодавство надає право кожному суб’єкту оскаржувати акти контрольних органів ненормативного характеру, бездіяльності/дії службовців, якщо вони порушують права осіб. Досудові податкові спори входять до компетенції вищестоящих служб ФНС. Процедура оскарження, передбачена в ПК, вважається більш простий і менш формалізованою. Вона передбачає менші терміни, виключає витрати, пов’язані з оплатою держмита, та інші витрати.

Податкові спори

Вони можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними підставами претензій виступають:

Порушення строків розрахунку майнового податку.

Незаконне виставлення вимоги про здійснення обов’язкового бюджетного відрахування.

Відмова у наданні вирахувань.

Призупинення операцій по рахунках в банку.

Відмова в поверненні сплаченого податку.

Акти контрольних органів

Постанова ФНС про притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення або про відмову в цьому виноситься в наступних випадках:

При проведенні виїзної або камеральної перевірки платника або групи зобов’язаних суб’єктів. Рішення, прийняте за її результатами, набирає чинності через місяць з дати затвердження. У зв’язку з цим подати скаргу на цей акт можна не пізніше 1 міс. з дня винесення.

При виявленні фактів, що вказують на порушення, відповідальність за які передбачається в ПК. Постанова, прийнята в таких випадках контрольними органами, вступає в дію з моменту вручення його суб’єкту, у відношенні якого воно винесено.

Особливості оскарження

Можливість відновити вищестоящим органом періоду подачі претензії, пропущеного з якихось причин суб’єктом, стосовно якого винесено постанову про притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення або про відмову в цьому, в ПК не передбачається. Скарга на вступило в дію рішення, яке не було оскаржене в порядку апеляційного провадження, може бути направлена протягом року з дати, коли особа повинна була дізнатися або дізналося про порушення свого права. Аналогічні правила діють і у відношенні інших актів, бездіяльності/дій службовців ФНС. Прийняте вищим органом рішення за скаргою (апеляційної в тому числі) або іншу постанову ненормативного характеру, в свою чергу, може оскаржуватися в ФНС. Строк для подання претензії – 3 міс. з дати прийняття постанови. Якщо цей період пропущено з поважної причини, за заявою суб’єкта його може відновити вищестоящий орган.

Обов’язковість процедури

Вона встановлена з 1 січня 2014 р. Цей порядок поширюється на всі податкові спори. До них у тому числі належать оскарження актів ненормативного характеру, бездіяльності/дій співробітників контрольних органів. У відповідності з встановленим порядком, податкові спори в суді розбираються тільки після того, як постанови, винесені посадовими особами, оскаржені в вищестояще підрозділ ФНС. Це ж стосується претензій щодо бездіяльності/дій співробітників контрольних служб.

Важливий момент

Платникам, чиї права, як вони вважають, порушені, з метою дотримання встановленого обов’язкового порядку достатньо у визначені законодавством терміни направити апеляційну скаргу на не вступило в дію постанова, прийнята за результатами виїзних або камеральних перевірок, інший документ ненормативного характеру, бездіяльності/дії співробітників ФНС. Акти, винесені за даними заявами, в свою чергу, можуть оскаржуватися в суді або вищестоящому підрозділі податкової служби. Останні, в свою чергу, також можуть бути оскаржені. У цьому випадку претензії направляються до суду. Скарга (апеляційна в тому числі) подається в вищестояще підрозділ ФНС через службу”, постанови ненормативного характеру, бездіяльності або дії співробітників якої оскаржуються.

Вступ в дію

Як вище було зазначено, апеляційна скарга подається до придбання оспорюваним актом сили. У цьому зв’язку рішення, з яким суб’єкт не згоден, вступає в чинність у частині, що не скасованої вищестоящим підрозділом і у необжалованной частини з дати його прийняття. Претензія особи, чиї права порушені, може передбачати повне скасування оскаржуваного акта. У цьому випадку, а також при прийнятті нової постанови вищестоящим органом, воно набуде чинності з дати винесення. Уповноважений на розгляд податкових спорів орган може залишити заяву суб’єкта без розгляду. У цьому разі акт нижчестоящого підрозділу вступить в дію з дати прийняття відповідної постанови, але не раніше закінчення періоду на подачу апеляційної скарги. Напрямок претензії у вищестоящий орган має силу акт не зупиняє його виконання.

Заборона на списання коштів

В якості одного із способів забезпечення захисту прав платників виступає можливість призупинити дію акта, що оскаржується. Він закріплюється в ст. 199, п. 3 АПК. Прямим наслідком реалізації цієї можливості є заборона на здійснення списання коштів з р/р підприємства, недоїмки, пені та в ряді випадків штрафу до прийняття судом постанови по суті справи. Зупинення оскаржуваного акту проводиться за клопотанням платника в рамках забезпечувальних заходів. Це означає, в свою чергу, що на суб’єкті лежить тягар доказування підстав для їх застосування за ст. 90 АПК. В якості них, зокрема, виступає неможливість виконання акта або наявність істотної шкоди у заявника.

Терміни

Відповідно до АПК, розв’язання податкових спорів здійснюється у тримісячний строк з дати надходження справи. У разі особливої складності конфлікту строк продовжується до півроку. Тим не менш вирішення податкових спорів у багатьох випадках затягується на більш тривалі періоди. У зазначені терміни інстанції встигають тільки провести підготовку до слухання.

Тягар доведення

Податкові спори в арбітражному суді, що стосуються оскарження постанов ИФНС, бездіяльності/дій працівників служби мають ряд специфічних рис. Зокрема, особливості проявляються в питанні розподілу тягаря доказування. У податковому праві має місце декларована ВАС презумпція невинуватості та сумлінності поведінки платників. При визначенні порядку оскарження АПК встановлює правила доказування обставин, що стали підставою для прийняття акта, вчинення бездіяльності/дії, стосовно яких суб’єкт висуває претензії.

Практика податкових спорів показує, що особи, чиї права, на їхню думку, порушені, по-різному трактують передбачені в законодавстві норми і принципи. Так, деякі суб’єкти не вважають за потрібне підтверджувати наявність суперечності між прийнятим контрольним органом актом, дією/бездіяльністю співробітників і законодавством. Вони вважають, що всі ці факти має доводити інспекція. ФНС, в свою чергу, перекладають цей тягар на платників.

У цьому зв’язку часто врегулювання податкових спорів здійснюється на користь контрольних органів. Інстанції, розбираючи справи, фактично покладають на платників тягар доказування обставин, які в деяких випадках від них не залежать. Суб’єктам доводиться підтверджувати свою невинність або сумлінність шляхом надання документів від контрагентів у відповідь на твердження інспекції про зворотне. Така позиція судових органів фактично робить порядок оскарження, закріплений в АПК і ПК, залежних від додаткових обставин. Однак ці умови платникам доводиться приймати як даність.

У зв’язку з таким становищем арбітражні податкові спори передбачають максимально активну позицію суб’єктів, чиї права порушені. В ході процесу експерти рекомендують платникам особливо не розраховувати на принципи і презумпції. Бажано і доцільно самостійно вживати можливі і залежать від суб’єктів заходи по забезпеченню максимального обсягу доказів. Як правило, активна позиція платника, його прагнення йти на контакт у питанні збору необхідних підтверджень, проведення розрахунків призводить до того, що податкові судові спори розбираються з прийнятним для нього результатом.

Удосконалення системи

В якості стратегічної мети фінансової політики держорганів виступає розвиток різних механізмів, за допомогою яких можуть ефективно і в розумні терміни розбиратися податкові спори. Основна роль у цьому питанні належить безпосередньо ФНС. Досягнення поставленої мети означатиме реалізацію якісно нових підходів до системи врегулювання конфліктів. Вони повинні забезпечувати:

Контроль законності та обґрунтованості актів, винесених нижчестоящими підрозділами ФНС.

Досягнення об’єктивності та високої ефективності розгляду.

Формування інформаційно-аналітичних баз постанов, прийнятих за результатами розгляду заяв платників, аналіз практики судових спорів.

Вдосконалення примирних процедур.

Зменшення числа потенційних причин, за якими можуть виникати податкові спори.

Удосконалення системи інформування платників про можливостях, що надаються, і діючих обов’язкових процедурах оскарження.

Посилення мотивації суб’єктів до позасудового вирішення спорів.

Ключові напрямки

Розвиток системи досудового врегулювання передбачає:

Скорочення кількості скарг, що надходять до органів ФНС на прийняті ними постанови за результатами перевірок або у зв’язку з бездіяльністю або діями співробітників контрольних служб.

Зниження навантаження на судові інстанції.

Розробку диференційованих механізмів розгляду. До них, наприклад, відносять можливість укласти мирову угоду, використовувати спрощений і універсальний характер і пр.

Вдосконалення сервісів мережі Інтернет, облягаючих напрям скарг, відстеження етапів їх розгляду.

Безперервне інформування платників про можливості, що надаються законодавством, за допомогою механізму зворотного зв’язку.

Роз’яснення суб’єктам переваг досудового порядку перед традиційними методами врегулювання спорів.

Оперативне та адекватне реагування на вчинені відомчі порушення для підвищення якості адміністрування.

Розвиток системи компетентного податкового консультування.

Безперервний моніторинг і аналіз проблем в організації роботи територіальних підрозділів ФНС.

Висновки

В сучасних умовах платники досить активно взаємодіють з податковими службами. Ці відносини проявляються в різних формах. В якості однієї з них виступає досудове врегулювання різних суперечок. Останні виникають, як правило, внаслідок незгоди платників з результатами виконаних щодо них перевірочних заходів. Предметом претензій можуть стати також дії/бездіяльності податкових службовців. В чинному законодавстві передбачено комплекс заходів, спрямованих на формування сприятливих умов для взаємодії з платниками. Врегулювання спорів здійснюється на кількох рівнях. До них відносять:

Подання суб’єктом, які притягаються до відповідальності, заперечень (у письмовому вигляді) на акт контрольної служби, участь платника (його представника) у дослідженні матеріалів перевірки.

Оскарження прийнятих постанов і дій/бездіяльності, здійснених їх службовими особами, в вищестояще підрозділ ФНС.

Звернення в суд.

З 1 січня 2014 року до законодавства запроваджені важливі зміни. Зокрема, перед зверненням в судову інстанцію платник повинен використовувати передбачені в ПК можливості. Якщо ж ці заходи не дали бажаного результату, він має повне право звернутися в суд. Останній, в свою чергу, не буде здійснювати розгляд разі невиконання заявником вимог НК про дотримання попередньої процедури оскарження.

Висновок

Досудовий порядок спрямований на оперативне усунення очевидних порушень інтересів і прав громадян та юросіб. Це, в свою чергу, забезпечує проведення належного контролю якості діяльності підрозділів і працівників ФНС через заяви і скарги платників. Аналіз повідомлень, які надходять від суб’єктів, дозволяє своєчасно повідомити керівництво про існуючі проблеми в системі. Узагальнення результатів розгляду прийнятих скарг платників за виявленими фактами порушення їх інтересів та прав сприяє вдосконаленню існуючих та розробці нових механізмів і прийомів, спрямованих на зменшення кількості випадків недотримання норм законодавства з боку контрольних органів.