Платні освітні послуги: організація, якість і правила надання

Останнім часом таке поняття, як “освітні послуги”, вживається досить часто. Більшість людей мають уявлення про те, що воно означає. Освітніми називають послуги, що надаються навчальними закладами. У законодавстві, однак, це поняття офіційно не розкривається. Не міститься визначення ні в ФЗ №273, ні в інших нормативних актах. Відсутність чіткого формулювання в законодавстві спричиняє ряд проблем. Більша частина з них пов’язана з нормативним регулюванням. Розберемося, що собою представляють освітні послуги і як вони реалізуються.

Загальні відомості

Освітою вважається цілеспрямований процес навчання і виховання особистості в інтересах самої людини, держави і суспільства. Він супроводжується констатацією досягнення індивідом певних рівнів знання. Поняття послуг у загальному сенсі закріплюється ПК. Згідно з кодексом, ними вважаються дії, результати яких не мають матеріального вираження, реалізуються і використовуються в процесі їх здійснення. Об’єднавши поняття, можна вивести наступне формулювання: надання освітніх послуг – діяльність, результатом якої виступає досягнення індивідами певного рівня навчання й виховання.

Проблема юридичної трактування

Наведене вище визначення цілком адекватно описує суть освітніх послуг. Проте, як вище було сказано, на практиці виникає проблема у застосуванні правових норм до даної сфери діяльності. В рамках цивільного законодавства послуги зазвичай мають оплатним характером. Це означає, що діяльність виконавця здійснюється за певну плату. При цьому взаємодія між ним і замовником закріплюється угодою. Державні освітні послуги реалізуються в рамках ФГОС. Вони є безоплатними. Процес навчання і виховання не можна повністю ототожнювати з наданням освітніх послуг.

Класифікація

Всі освітні послуги систематизовані і закріплені в ОКУН. Загальноросійський класифікатор містить переліки груп, підгруп і видів діяльності. В даний час існують послуги в системах:

  • Дошкільного виховання.
  • Середньої освіти.
  • Технічної кадрової підготовки.
  • Вищої освіти.
  • Навчання на курсах, у тому числі іноземних мов, управління транспортом і так далі.
  • Надання освітніх послуг здійснюється спеціальними установами, а також приватними викладачами, репетиторами. Для кожного рівня передбачено свій заклад. Приміром, дошкільне виховання здійснюється в ДНЗ, вищу освіту громадяни отримують у внз.

    Основні і додаткові програми

    Таке розмежування передбачає ФЗ №273. Основні освітні послуги реалізуються в рамках стандартів. Їх затверджують уповноважені федеральні органи і управління в межах їх компетенції. Додаткові програми мають різну спрямованість. Вони реалізуються:

  • В освітніх установах загальної і професійної підготовки за рамками основних програм, які визначають їх статус.
  • На курсах з підвищення кваліфікації, в центрах профорієнтації, художніх, музичних школах, будинках творчості та інших закладах, які мають ліцензії.
  • В рамках індивідуальної педагогічної діяльності.
  • Варто сказати, що ФГОСы можуть встановлюватися і за деякими додатковими програмами.

    Організація освітніх послуг

    Як вище було сказано, діяльність навчальних закладів може здійснюватися на оплатній та безоплатній основі. В останньому випадку надання освітніх послуг фінансується коштами бюджету (федерального, муніципального, регіонального). Навчання здійснюється виключно за основними програмами в рамках ФГОС. Основною особливістю діяльності виступає те, що договір на надання освітніх послуг на безоплатній основі не оформляється. До правовідносин, які виникають між виконавцем і одержувачем, положення ЦК, а також ФЗ “ПРО захист споживчих прав” не застосовуються. Взаємодія учасників процесу регламентуються тільки нормативними актами, регулюючими педагогічну сферу.

    Питання фінансування

    У радянський час вітчизняна освіта була цілісною системою. Фінансування здійснювалося з держбюджету. Однак з переходом країни до ринкової моделі господарювання стан справ дещо змінилося. В результаті навчальні заклади розділилися на державні і приватні. Відповідно, змінився і порядок фінансування. В даний час він має багаторівневий характер. Кошти в державні навчальні заклади надходять, зокрема, з федерального, муніципального або регіонального бюджетів. Комерційні юридичні особи можуть самостійно встановлювати схему фінансування. Відбулися реформи, безумовно, відбилися і на споживачів освітніх послуг. У результаті багато змушені констатувати, що безоплатність і доступність навчання сьогодні знаходяться під великим питанням.

    Конституційні положення

    В Основному Законі встановлені ключові права громадян. Конституція, закріплюючи їх, виступає гарантом їх реалізації. Основний Закон проголошує безкоштовність і загальнодоступність освіти. Під останньою слід розуміти можливість будь-якої людини в країні, незалежно від його раси, статі, віросповідання, соціального статусу та інших обставин, пройти навчання за основними програмами в рамках ФГОС. Конституцією гарантується загальнодоступність і безоплатність дошкільної, шкільної та середньої професійної освіти в бюджетних закладах. Якщо говорити про вузи, то в них діє конкурсна система. Це означає, що отримати безкоштовну освіту можуть тільки деякі з абітурієнтів, що вступають у бюджетні інститути.

    Суперечливість норм

    Як вище було зазначено, освітні послуги ДНЗ, шкіл, установ профнавчання є доступними і безоплатними. Чинний ФЗ №273 в деякій мірі розширює положення Конституції. Зокрема, 5 статті (п. 3) уточнюється, що безоплатним і загальнодоступним є дошкільна, початкова та основна загальна, повна (середнє), а також початкове професійне навчання. Також в нормативному акті вказується, що отримати безкоштовне середня, вища, фундаментальну наукову профосвіту доступно громадянам на конкурсній основі в муніципальних і державних закладах в рамках ФГОС, якщо особа поступає в них вперше. Юристи вбачають в цих правових нормах певне протиріччя. Конституція встановлює загальнодоступність і безоплатність середньої профосвіти. ФЗ №273 гарантує його безплатність тільки на конкурсній основі. При цьому вказівка на загальнодоступність в Законі взагалі відсутній. В Конституції, в статті 43, умова про отримання освіти вперше не згадується. У ФЗ №273 воно включено ще при прийнятті першої редакції акта. Варто сказати, що Закон вступив в дію до затвердження Конституції. Відповідно, встановлені в ньому правила надання освітніх послуг цілком могли бути враховані при розробці 43 статті.

    Винятки

    ФЗ №273, крім загальних, передбачає і спеціальні правила надання освітніх послуг. Вони встановлюються в 50 статті нормативного акта. Зокрема, положеннями Закону закріплюється, що громадяни РФ можуть неодноразово отримувати профосвіту безкоштовно, якщо:

  • Мають відповідне направлення від Центру зайнятості.
  • Була втрачена можливість працювати за раніше отриманою професією/спеціальністю.
  • Виникло профзахворювання або встановлена інвалідність.
  • Перелік винятків є відкритим. Слід знати, що отримання середньої профосвіти підвищеного рівня вперше громадянином, отучившимся за базовою програмою, не буде вважатися як отримання другої середньої профосвіти.

    Дошкільне виховання

    Його доступність і безоплатність сьогодні досить умовні, так як суми, які перераховують батьки за утримання своїх дітей в ДНЗ, часто перевищують необхідні витрати. Звичайно, законодавство закріплює певні пільги для окремих категорій осіб. Деякі батьки взагалі звільнені від оплати дошкільного виховання своїх дітей. Однак на практиці такі випадки вкрай рідкісні. Останнім часом з’явилися приватні ДНЗ. У них за окрему плату надаються додаткові послуги для дошкільнят. Юристи рекомендують батькам, перш ніж віддати дитину в дитячий сад, з’ясувати, на що будуть витрачені їхні гроші. Основні освітні послуги надаються ДНЗ безкоштовно. Додаткові програми виховання і навчання можуть реалізовуватися лише за згодою батьків і в окремому порядку. В такому випадку з ДОУ укладається договір. У ньому відображаються всі умови перебування дитини в дитячому саду. ДОУ не вправі відмовляти батькам або законним представникам дитини в укладенні договору.

    Школа

    Початкова, основна, повна освіта, що реалізується за ФГОС муніципальними та державними закладами, є в даний час загальнодоступним. Кошти за навчання з батьків не стягуються. Однак у цій сфері є кілька проблем. Зокрема, досить поширені порушення правил прийому учнів в освітні установи. Часто громадянам відмовляють у зарахуванні, так як у них відсутня постійна реєстрація за адресою проживання. Дане рішення правомірно лише в одному випадку. Адміністрація навчального закладу може відмовити таким громадянам, якщо немає вільних місць. Муніципальне управління освіти в такій ситуації має надати батькам інформацію про інших установах, розташованих у цьому мікрорайоні/районі. Якщо в навчальному закладі є вільні місця, адміністрація зобов’язана прийняти дитину.

    Профільне навчання

    Сьогодні, прагнучи підвищити якість освітніх послуг, багато шкіл беруть участь в експерименті щодо реалізації поглиблених програм. Зокрема, формуються так звані профільні класи. Переважним правом на зарахування в них користуються:

  • Випускники дев’ятих класів, які мають високі бали за ДПА.
  • Переможці федеральних, регіональних, районних олімпіад з відповідних дисциплін.
  • Володарі грамоти “За успіхи у вивченні предметів”.
  • Підлітки, які залишилися без батьківського піклування, діти-сироти.
  • Випускники 9 класів, мають атестат особливого зразка.
  • Специфіка возмездности

    У нормативних актах, які регулюють процес навчання, часто зустрічається таке поняття, як “платні освітні послуги”. Це додаток використовується для розмежування діяльності, що здійснюється на оплатній та безоплатній основі. При цьому, якщо мова йде про бюджетних закладах, то використовується поняття “додаткові (платні) освітні послуги”. В нормах, регулюючих роботу комерційних юридичних осіб у сфері навчання, це вказівка відсутня, оскільки стягнення коштів передбачається за замовчуванням.

    Правила надання платних освітніх послуг

    Возмездную діяльність у педагогічній сфері можуть вести всі навчальні заклади. Її можуть також здійснювати й приватні фахівці. Згідно із законодавством, освітні послуги освітніх установ бюджетного типу можуть бути відплатними. Вони реалізуються на кошти сторонніх осіб. наприклад, це можуть бути гроші спонсорів, батьків, інших суб’єктів. При цьому додатково надані освітні послуги знаходяться за рамками основних (обов’язкових) навчальних програм. Їх перелік закріплюється в статуті. Недержавні заклади можуть реалізовувати послуги як в рамках ФГОС, так і за їх межами.

    Характеристика додаткових програм

    Надання платних освітніх послуг регулюється ФЗ №273. В нормативному акті встановлено, що навчальні заклади бюджетного типу можуть реалізовувати додаткові програми, якщо вони:

  • Не включені в переліки обов’язкових навчальних планів.
  • Фінансуються позабюджетними коштами.
  • Не передбачаються ФГОС.
  • Закріплюються в статуті.
  • Вимоги законодавства

    Освітні послуги на платній основі надаються для задоволення відповідних потреб громадян. Вони не можуть реалізовуватися натомість основних програм, що фінансуються за бюджетні кошти. Перелік платних послуг, а також порядок їх надання повинні закріплюватися в статуті або положенні навчального закладу. Для реалізації додаткових навчальних програм виконавець укладає з одержувачем угоду. Платні послуги можуть надаватися тільки за бажанням самих учнів або їх батьків.

    Нюанси

    Вимоги до надання додаткових послуг, у тому числі до змісту програм, спецкурсів, визначаються за угодою між сторонами. Вони можуть бути вище, ніж передбачені ФГОС. У відповідності з укладеними договорами, адміністрація навчального закладу видає наказ. У ньому передбачають:

  • Ставки працівників, залучених до реалізації додаткових послуг.
  • Графік роботи співробітників.
  • Кошторис витрат.
  • Навчальні плани.
  • Штати.
  • Якщо діяльність навчальних закладів бюджетного типу, що надають платні послуги, супроводжується видачею випускникам атестатів, то вона підлягає ліцензуванню у встановленому законом порядку.

    Педагогічна, оздоровча та розвивальна робота

    Муніципальні і державні навчальні заклади можуть здійснювати:

  • Навчання за додатковими програмами.
  • Репетиторство.
  • Викладання спецкурсів і циклів дисциплін.
  • Поглиблене вивчення предметів.
  • Підготовку і перепідготовку службовців і робітників, а також фахівців відповідних рівнів.
  • Організацію роботи різних гуртків. Наприклад, це можуть бути групи за навчання грі на будь-яких музичних інструментах, танці, фотографування тощо
  • Створення різних студій, факультативів по залученню дітей до пізнання світового мистецтва, культури, народних промислів та ін.
  • Формування груп і розробку методів навчання для дітей з особливостями в розвитку.
  • Крім цього, освітні установи можуть реалізовувати і оздоровчі послуги. Наприклад, на базі навчального закладу можуть формуватись групи по зміцненню здоров’я, де діти будуть займатися плаванням, аеробікою, катанням на ковзанах чи лижах, гімнастикою, ритмікою та ін.

    Важливий момент

    Необхідно знати, що в муніципальних і державних навчальних закладах, що реалізують освітні послуги в рамках бюджетного фінансування, не вважаються платними додаткові заняття:

  • За основними програмами в класах з меншою кількістю учнів, ніж встановлено нормативами.
  • На індивідуальних, групових, факультативних заняттях, курсах за вибором учнів за рахунок годин, які виділені на освоєння базових дисциплін.
  • За основними навчальними планами і програмами підвищеного рівня у класах/школах з поглибленим вивченням предметів. Йдеться, зокрема, про ліцеях, гімназіях, спеціалізованих ДНЗ.
  • Платними також не є:

  • Складання іспитів екстерном.
  • Додаткові уроки з невстигаючими.
  • Консультування батьків психологом, перебувають у штаті навчального закладу.
  • Репетиторство

    Ця діяльність в ОКУН відноситься до категорії інших освітніх послуг. Під репетиторством слід розуміти заняття педагогів з окремими учнями для закріплення основних програм або для поглибленого вивчення дисциплін. Як правило, така діяльність спрямована на підготовку до вступу у вуз. Послуги з репетиторства можуть надавати освітні заклади, і приватні особи. Громадяни, які ведуть таку діяльність, повинні пройти реєстрацію в якості ІП. Для проведення індивідуальних занять ліцензію отримувати не потрібно.

    Слід врахувати, що для ведення такої діяльності необхідно укласти договір освітніх послуг. Якщо ж репетитор-фізособа не має статусу ІП, то угода з ним буде недійсним. До таких договорів застосовуються наслідки, передбачені ЦК. Крім того, якщо громадянин здійснює свою діяльність без реєстрації, він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності (ст. 14.1 КоАП). За таке правопорушення штраф ставиться. Його розмір може бути досить значним. Щоб гарантовано отримати необхідний обсяг знань і не втратити свої кошти, укладати угоду необхідно з належною особою. В даний час досить багато громадян пропонують послуги з репетиторства. Перед оформленням договору слід вивчити документи, які має особа.