Пасивні операції комерційних банків: поняття, види та значення в банківській діяльності

Віктор Кузьмін
1 minute

Які б не виконували різноманітні функції комерційні банки, всі вони в результаті реалізуються через операції. Останні діляться на посередницькі, активні і пасивні операції комерційних банків. Розглянемо детальніше кожну з цих груп.

Принципи

Поділ операцій здійснюється в залежності від того, як вони впливають на ресурси банку, тобто на грошові кошти, які установа може використовувати для інвестування. Активні операції призводять до зростання грошової маси на рахунках. До цієї категорії належать надані позички, інвестиції в нерухомість, ЦБ і т. д. Пасивні операції комерційних банків збільшують залишки на рахунках, на яких враховується прибуток, отримані позички, залишки депозитних рахунків клієнтів і т. д. Проводяться банками операції важливі і для народного господарства. З їх допомогою фінустанови перенаправляють вивільняються кошти в перспективні галузі економіки.

Види активів

Активи розподіляються виходячи із співвідношення ризикованості і прибутковості. Чим менш ліквідні вкладення, тим більше доходу вони можуть принести. За цим критерієм вони поділяються на працюючі і непрацюючі. До першої групи відносяться вкладення в ЦП, позики та інші операції, що приносять дохід. До другої групи належать залишки коштів на резервних рахунках, касова готівка, інвестиції в нерухомість і т. д.

У низьколіквідних активів процес перетворення в готівку відбувається дуже повільно. До даної категорії відносяться борги з великою відстрочкою, інвестиції у важкі для реалізації об’єкти нерухомості, надані довгострокові позички. Кредити До запитання, векселі перетворюються в грошову масу з невеликою втратою вартості. Високоліквідні активи, такі як касова готівка, можна відразу використовувати для задоволення кредитів, виплати вкладів.

Активні операції поділяються на кредитні та інвестиційні. Розглянемо ці категорії детально.

Кредитні операції

Операції з надання позичальнику коштів на умовах платності, зворотності та строковості приносять найбільше прибутку банку. Кредитування буває пряме і непряме. У першому випадку клієнт сам звертається в банк за отриманням позики. У другому випадку кредитні відносини виникають спочатку між суб’єктами, які потім оформляють вексель, факторинг або лізинг.

За надання позички клієнт сплачує певну вартість, яка фіксується у вигляді процентної ставки. В неї закладені витрати на надання операції та прибуток фінустанови. Величина ставки залежить від:

  • попиту на кредити;
  • рівня рефінансування ЦБ;
  • терміну позики;
  • виду кредиту;
  • середньої ставки на міжбанківському ринку;
  • рівня інфляційних процесів.

Позички класифікуються по:

  • терміну кредиту;
  • виду забезпечення;
  • видом кредиту (комерційні, державні, для приватних осіб, банківські);
  • за напрямками використання (інвестиційні, для формування оборотних коштів, для усунення тимчасових труднощів);
  • розмірами;
  • способом надання (вексельні, сезонні, через банківський рахунок).

Алгоритм

Процес надання позики складається з таких етапів:

  • Оцінка економічної ситуації в галузі, за результатами якої виробляється кредитна політика.
  • Отримання документів від позичальника і укладення договору.
  • Контроль за фінансовим станом позичальника і використанням кредиту.
  • Повернення коштів банку.

Для видачі позичок відкриваються:

  • Простий рахунок на кожний окремий договір.
  • Спеціальний рахунок, з якого кошти перераховуються для оплати платіжних документів чи на поточний рахунок клієнта.
  • Контокорентний рахунок, на якому відображаються всі надходження і платежі. При цьому банк встановлює ліміт і максимальний термін наявності дебетового сальдо. Сума позики залежить від кількості та якості цінних паперів, наданих як забезпечення.

Інвестиційні операції

Банк інвестує кошти в ЦБ на довгостроковій основі з метою отримання прибутку. Операції з ЦП діляться на такі види: операції з векселями, операції РЕПО, інвестиції в ЦБ з метою отримання процентного доходу, перепродаж акцій.

Агентські операції

Від посередницьких операцій фінансова установа також отримує прибуток. До них відносяться:

  • Операції з РКО.
  • Купівля-продаж ЦП на вимогу клієнта.
  • Факторинг.
  • Лізинг.
  • Консалтинг.
  • Трастові операції.
  • Депозитарні послуги.

Це активні та пасивні операції комерційного банку, які здійснюються одночасно.

Пасивні операції

Роль пасивних операцій у діяльності комерційного банку полягає у формуванні власних і позикових ресурсів. Це операції з мобілізації коштів, а саме: залучення позик, депозитів від інших банків, емісії власних ЦП. Кошти, залучені від таких операцій, є основою діяльності фінустанови.

Види пасивних операцій комерційного банку:

  • Емісія ЦП банку (внески в капітал).
  • Відрахування на формування фондів.
  • Отримання кредитів від інших банків.
  • Депозитні операції.

Детальна характеристика пасивних операцій комерційних банків буде представлена далі.

Ресурси

Пасивні операції комерційних банків використовуються для поповнення капіталу фінансової установи. Його розмір впливає на ліквідність, платоспроможність і прибутковість установи. Ресурси банку – це сукупність усіх засобів установи, що використовуються для проведення операцій. Вони поділяються на власні (статутний, додатковий капітал) і позикові (депозити).

Процес залучення вільних коштів від організацій та населення регламентується внутрішньої депозитною політикою. У ній вказано:

  • стратегія банку по залученню коштів, цілей і завдань, спрямованих на її виконання;
  • прийнятне співвідношення власних і залучених ресурсів;
  • структура залучених коштів;
  • переважні види депозитів;
  • співвідношення між терміновими і вкладами «до запитання»;
  • категорія вкладників;
  • способи залучення ресурсів;
  • співвідношення між валютними і рублевими внесками і т. д.

Власний капітал

Структура:

  • Фондів (статутний капітал; амортизаційний, резервний, тимчасові фонди, які утворюються в результаті дії інфляції):
    • переоцінка ОЗ;
    • емісійний дохід;
    • переоцінка грошової маси;
    • резерви на можливі втрати з позик, знецінення ЦП та інших операцій.

    2. Нерозподілений прибуток.

    Порядок розрахунку власних коштів здійснюється у відповідності з однойменним Положенням ЦБ № 215-П і за Базельською угодою. Весь процес зводиться до поділу капіталу на рівні.

    Перший:

    • Акціонерний капітал (сплачені звичайні і привілейовані акції).
    • Публікуються резерви: прибуток від продажу ЦП, нерозподілений прибуток, загальні резерви.

    Другий:

    • Відбиті в бухгалтерському звіті, але не опубліковані резерви.
    • Переоцінка вартості ОЗ.
    • Резерви, які можуть з’явитися при довгостроковому володінні ЦБ.
    • Відрахування на покриття збитків майбутніх періодів.
    • Гібридні фінансові інструменти.
    • Довгострокові субординовані зобов’язання.

    Норми достатності коштів:

    • співвідношення капіталу 1-го рівня до активів має перевищувати 4 %;
    • співвідношення капіталу 1-го і 2-го рівнів до активів має перевищувати 8 %.

    Від розміру власних ресурсів банку залежить:

    • обсяг, у якому здійснюються активні та пасивні операції комерційного банку;
    • збереження коштів і стабільність обслуговування клієнтів;
    • адекватні показники фінансової діяльності банку.

    Позиковий капітал

    Класифікація пасивних операцій комерційного банку за даним критерієм у вітчизняній та зарубіжній літературі відрізняється. Принципова різниця між коштами, які вже є капіталом і ресурсами, які знаходяться на етапі перетворення. З урахуванням цього відмінності структура позикових засобів виглядає таким чином:

  • Залучені від депозитарних операцій кошти.
  • Позикові кошти, отримані з таких джерел:
    • міжбанківські кредити;
    • боргові ЦП (векселі, облігації, сертифікати);
    • операції РЕПО і т. д.

    Депозитні операції

    Це основні пасивні операції комерційного банку. До них відносяться:

    • Безстрокові вклади, тобто кошти клієнтів, що зберігаються на рахунках, але призначені для зняття через банкомат, кредитні карти, акредитиви. Ці кошти банки можуть використовувати для задоволення власних потреб або з метою реінвестування.
    • Строкові вклади – це звичайні банківські депозити.
    • Ощадні рахунки – це кошти фізичних осіб, які залучаються на фіксований термін.

    Кошти, які знаходяться на ощадних рахунках, піддаються різним зовнішнім факторам (політичним, економічним і психологічним). Їх швидкий відтік сприяє втраті ліквідності. Банки не можуть відновлювати ці ресурси постійно.

    Депозитні сертифікати

    ФЗ «ПРО банки і банківську діяльність» передбачає, що кредитна установою має право випускати акції, облігації і такі специфічні ЦБ, як депозитні сертифікати. У світовій практиці цей інструмент використовується для управління пасивами, оскільки банк залучає кошти під більш високу процентну ставку.

    Депозитний сертифікат – це свідоцтво банку про внесок коштів, яке підтверджує право бенефіціара отримати після закінчення терміну суму депозиту з урахуванням процентної винагороди. Процес обігу цих ЦП регулюється однойменним Положенням ЦБ №14-3-20. Всі сертифікати – це строкові ЦБ, у яких граничний термін обігу становить 3 роки. По завершенні цього періоду банк зобов’язаний виплатити клієнту суму на першу його вимогу. Сертифікати не можуть використовуватися в якості розрахункових або платіжних документів.

    Класифікація:

    • За вкладникам: депозитні (для юросіб) і ощадні (для фізосіб).
    • За способом вкладу: разові і серійні.
    • Оформлення: іменні та на пред’явника.
    • За умовами виплат: регулярна виплата відсотків або повне погашення в кінці терміну дії документа.

    Вексель

    До пасивних операцій комерційного банку належать операції по залученню коштів з допомогою векселів. Такі операції регулюються:

    • “Положенням про векселі” від 7.08.1937 р.
    • ФЗ № 48 “ПРО перекладному і простому векселі”.
    • Загальними нормами ЦК та актами, що регулюють грошово-кредитні відносини, зокрема ФЗ «ПРО банки і банківську діяльність».

    Вексель засвідчує зобов’язання банку сплатити в зазначений термін певну суму. Випуск бланків не підлягає обов’язковій реєстрації. Держатель може використати це документ для проведення розрахунків або як застава при отриманні кредиту. За надання своїх коштів у чуже користування бенефіціар отримує певну винагороду. На залучені суми фінансова установа формує резерви на рахунках Банку Росії.

    Переваги векселів:

    • емітент самостійно встановлює строк погашення документа і проводить його достроковий викуп;
    • є можливість залучити посередників для розповсюдження сертифікатів;
    • на вторинному ринку бенефіціар може продати (передати за індосаментом) вексель без втрати прибутковості.

    Міжбанківський кредит

    У будь-якого банку періодично виникає надлишок або нестача ресурсів. Ця проблема легко вирішується внутрішніми банківськими кредитами, тобто засобами, які фінансові установи розміщують або залучають один у одного на короткостроковий період. В якості забезпечення по таких операціях використовуються акції, векселі й боргові зобов’язання.

    Ці пасивні операції комерційних банків на внутрішньому ринку дозволяють:

    • швидко поповнити кореспондентські рахунки для проведення активних операцій;
    • зменшити резерви для підтримки ліквідності;
    • підвищити ефективність використання кредитних ресурсів в цілому;
    • оскільки на МБК не поширюються вимоги щодо створення резервів, то вся отримана прибуток може бути спрямована на активні операції.

    Сьогодні на внутрішньому ринку бере участь також Банк Росії, надаючи позику під заставу державних цінних паперів або кредитів першокласних позичальників. У цілому ринок став більш сегментованим. Великі банки і нерезиденти працюють переважно між собою.

    Весь механізм здійснюється через кредитні магазини. Спочатку учасник подає заявку на отримання позики із зазначенням суми та терміну. Виходячи із заданих вимог він отримує ринкові котирування і вибирає оптимальний продукт. По кожному клієнту кредитор розраховує ліміт, який включає прямі кредити, облігації і гарантії. Регулятор використовує власну методику розрахунку ліміту, виходячи з фінансового стану банку, відсутності у нього зобов’язань та наявності забезпечення.

    РЕПО

    Дана фінансова операція складається з двох етапів: банк продає цінні папери клієнта і одночасно бере зобов’язання їх викупу в зазначену дату або на вимогу другої сторони. Прибуток банку – це різниця між ціною покупки і продажу. Розглянемо, як на практиці здійснюються такі пасивні операції комерційних банків.

    Приклади

    Клієнт бажає отримати позику в 1 млн руб. Банк готовий надати кредит на 1 рік під 10 %, але за умови, що в якості застави буде використана квартира позичальника. Якщо клієнт протягом року виплатить кредит з урахуванням відсотків, то банк знімає арешт з майна. Якщо заборгованість не буде погашена в строк, то кредитна установа реалізує квартиру і забере собі залишкову суму боргу з урахуванням відсотків. Так працює звичайний кредит.

    У випадку з РЕПО угода оформляється інакше. Банк викуповує у клієнта квартиру за 1 млн руб. В договорі купівлі-продажу прописується зобов’язання банку через 1 рік назад продати клієнтові квартиру за 1,1 млн. руб. Якщо заборгованість не буде погашена в строк, то позичальник втратить свого майна.