Незаконне підприємництво. КоАП РФ, ст. 14.1. Здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації або без спеціального дозволу

Підприємництво в Росії – досить поширене явище. Сьогодні існує величезна кількість різноманітних підприємств, громадяни стають ІП або утворюють юридичні особи. Все це, безумовно, відбувається не без контролю. Законодавство встановлює ряд вимог до осіб, що ведуть бізнес. Нормами передбачено і наслідки незаконного підприємництва. Їх вигляд залежить від характеру порушень. Розглянемо далі, що загрожує за незаконне підприємництво.

Санкції

Перше, що може спричинити незаконне підприємництво, – адміністративна відповідальність. У законодавчій системі присутній спеціальний Кодекс, що визначає види проступків і санкції. За незаконне підприємництво Кпап в якості покарань встановлює різні грошові стягнення. Їх величина залежить від характеру порушення. Так, здійснення підприємницької діяльності без реєстрації тягне стягнення 500-2000 р.

Відсутність ліцензії

Для деяких видів діяльності передбачено обов’язкове отримання дозволу. Цей документ видається уповноваженими контролюючими інстанціями. Штраф за незаконне підприємництво фізичних осіб у цьому випадку складе 2-2.5 тис. р. При цьому продукція, знаряддя виробництва, сировина може бути конфісковано. Для посадових осіб за незаконне підприємництво Кпап передбачає грошове стягнення від 4 до 5 тис. р. Додатковим покаранням може стати конфіскація товарів, засобів виробництва або матеріалів. Аналогічні санкції встановлені і для організацій. Різниця в тому, що грошове стягнення для них збільшено. Штраф може становити 40-50 тис. р.

Порушення вимог

При отриманні ліцензії, суб’єкт приймає на себе зобов’язання дотримуватися умови, встановлені в ній. Порушення цих вимог визнається як незаконне підприємництво. Кпап у цьому випадку передбачає грошові стягнення щодо:

Якщо господарюючий суб’єкт допустив грубе порушення вимог, посилюються санкції. За таке незаконне підприємництво Кпап встановлює грошові стягнення:

При цьому робота підприємства або ІП може бути припинена на період до трьох місяців. Зазначені санкції встановлені в ст. 14.1 КоАП РФ.

Примітки

Поняття “грубе порушення”, використовуване в ст. 14.1 КоАП РФ, визначається Урядом по відношенню до конкретного лицензируемому виду робіт. Кодекс передбачає можливість звільнення від покарання господарюючих суб’єктів. Це допускається при виявленні фактів, передбачених ст. 14.1, а також 15.3-15.6, 15.1, 15.25, 15.11, якщо вони є декларантами або інформація про них є в спеціальній декларації, наданої в порядку, встановленому ФЗ №140. При цьому відповідні порушення мають бути пов’язані з придбанням (формуванням джерел для покупки), розпорядженням, користуванням майном контрольованими зарубіжними компаніями, здійсненням операцій з валютою, зарахуванням коштів на р/с, відомості про яких містяться в зазначеному документі.

Ст. 14.1 ч. 1 КоАП РФ: роз’яснення

В якості об’єкта порушення виступають відносини, які виникають при веденні бізнесу. Регулювання взаємодій, які встановлюються між підприємцями або здійснюються з їх участю, проводиться на підставі цивільного законодавства. При цьому враховується той факт, що бізнес – сфера, пов’язана з постійними ризиками. Підприємництво – самостійна діяльність, спрямована на систематичне вилучення доходів від використання майна, реалізації продукції, надання послуг або виконання робіт. Господарюючі суб’єкти повинні дотримуватися вимоги, встановлені для них законом. Першим з них є державна реєстрація індивідуального підприємця чи організації. Вона являє собою специфічну процедуру, порядок здійснення якої строго регламентований.

Постановка на облік

Державна реєстрація індивідуального підприємця чи організації – акт уповноваженого виконавчого органу. Вона проводиться шляхом внесення в спеціальні реєстри інформації про створення, ліквідації, реорганізації господарюючих суб’єктів, набуття статусу ІП, припинення громадянами роботи, а також інших відомостей, передбачених ФЗ №129. Постановка на облік перебувала до недавнього часу в компетенції Міністерства зборів і податків. Відповідне розпорядження присутня в урядовій Постанові від 2002 р. Згідно з Указом президента від 2004 року, після затвердження і набрання чинності відповідного ФЗ, міністерство було перетворено в ФНС. Таким чином, щоб уникнути покарання за ст. 14.1 ч. 1 КоАП РФ, суб’єкт зобов’язаний звернутися в територіальний підрозділ податкової служби. Вимоги до оформлення документації, використовуваної при постановці на облік, затверджені урядовою Постановою від 2002 р.

Ч. 3 ст. 14.1 КоАП РФ: коментар

Як вказує стаття 49 ЦК, для виробництва окремих видів робіт суб’єкт повинен отримати спеціальний дозвіл – ліцензію. Необхідність в цьому, однак, не скасовує обов’язок пройти держреєстрацію. Основні правила з ліцензування встановлюються ФЗ №128. Положення Закону конкретизуються в інших нормативних актах. Наприклад, переліки видів послуг, на надання яких потрібна ліцензія, закріплені в ФЗ “Про освіту”.

Об’єктивна частина порушень

Судова практика у справах про незаконне підприємництво дозволяє виділити наступні аспекти:

Специфіка кваліфікації

При оцінці дій суб’єкта, не стоїть на обліку в ФНС в якості підприємця, слід врахувати, що вони не утворюють склад порушення, якщо буде доведено факт, що кількість виробів, їх асортимент, обсяг виконаної роботи, наданих послуг та інші обставини не вказують на те, що діяльність спрямована на систематичне отримання прибутків. Відповідне пояснення присутня в пленарному постанові ВС від 2006 р. В якості доказів, що підтверджують факт ведення підприємництва, можуть виступати відомості, отримані від осіб, які оплатили послуги, продукцію, роботу, розписки про прийняття грошових коштів або виписки з рахунку суб’єкта, якому інкримінується відповідальність. При цьому із зазначених документів та інформації повинно випливати, що суми надійшли за реалізацію товарів, розміщення реклами, виставлення зразків, закупівлю матеріалів, укладання угод та ін. При розгляді порушень слід враховувати також, що наявність прибутку не впливає на кваліфікацію. Це обумовлюється тим, що вилучення доходів виступає як мета підприємництва, а не його обов’язковий результат.

Сукупність статей

У деяких випадках при кваліфікації дій господарюючого суб’єкта виявляються ознаки порушень, передбачених іншими нормами Кодексу. У таких ситуаціях застосовуються всі статті, під які підпадає проступок, в сукупності. Приміром, якщо незаконне підприємництво супроводжується зберіганням, транспортуванням, придбанням немаркованої продукції для наступного її збуту, додатково санкції будуть призначені за ст. 15.12 (частина 2). Якщо, крім іншого, суб’єкт реалізує товари, продаж яких обмежена або заборонена, застосовується також стаття 14.2 Кодексу. Якщо господарюючий суб’єкт, провідний протиправну підприємницьку діяльність, порушує при цьому санітарні норми або надає продукцію, послуги, роботи неналежної якості, додатково йому будуть пред’явлені санкції за ст. 14.4. При недотриманні приписів, що регулюють реалізацію окремих видів виробів, застосовується додатково стаття 14.15.

Специфіка ліцензування

При оцінці дій господарюючого суб’єкта в рамках частини другої ст. 14.1, необхідно враховувати ряд нюансів. У першу чергу потрібно взяти до уваги, що ліцензування являє собою захід, пов’язане з видачею дозвільного документа, переоформленням і анулюванням, підтвердженням його наявності, зупиненням, поновленням, припиненням його дії або діяльності особи, що порушує встановлені вимоги. Крім цього, в число процедур входить контроль уповноважених органів за господарюючими суб’єктами. Він передбачає перевірку дотримання вимог, передбачених ліцензією, ведення реєстрів, надання зацікавленим особам необхідної інформації у встановленому порядку. Список структур, в чию компетенцію входять зазначені заходи, визначається Урядом. Воно затверджує Положення про ліцензування окремих видів робіт і послуг. При встановленні в діях суб’єкта господарювання ознак порушень, передбачених частиною другою ст. 14.1, необхідно керуватись положеннями ЦК. Зокрема, значення має стаття 49 Кодексу (п. 1, абз. 3). Як вказує норма, право на ведення діяльності, здійснення якої вимагає отримання ліцензії, виникає в момент видачі такого дозволу або у термін, зазначений у ньому, а припиняється після закінчення періоду дії, анулювання або призупинення дії документа, якщо законом не встановлюється інше.

Приклад

Ліцензійна палата звернулася в арбітражний суд із заявою про притягнення портової організації до адміністративної відповідальності за заготівлю, переробку і реалізацію лому чорного металу без ліцензії. Контрольний орган склав відповідний протокол при перевірці. Як вказує законодавство, обов’язок отримати ліцензію на заготівлю, збирання, зберігання, переробку і реалізацію лому передбачається для підприємств, які ведуть таку діяльність як основний та в яку включені різання, пресування, подрібнення, витяг, брикетування, оброблення, переплав. У число операцій також повинні входити продаж/передача сировини на безоплатній або платній основі. Для порту дана діяльність не була основною і як такий не велася. Організація виробляла навантаження і розвантаження згідно з договором з надання послуг. Передбачене угодою надання господарюючому суб’єкту майданчиків для складування, зберігання сировини передбачало накопичення необхідної партії вантажу для наступного завантаження на судно і транспортування за межі країни. Виходячи з цього, розміщення брухту на території порту необхідно розглядати як елемент основного виду діяльності, на який була отримана ліцензія.

Важливий момент

При розгляді дій господарюючого суб’єкта в рамках частини третьої ст. 14.1 Кодексу необхідно враховувати положення ФЗ №128. Зокрема, йдеться про 2 статті нормативного акта. Як вказують її положення, під підприємництвом з порушенням вимог, встановлених ліцензією (дозволом) слід розуміти виконання певних робіт особою, яка має зазначений документ, але не виконує умови, закріплені законодавством, яке регулює дану сферу. Для правильного застосування норм ВР в пленарному Постанові №18 (від 24 жовт. 2008 р.) дав деякі роз’яснення. Зокрема, було зазначено, що в ситуаціях, коли адміністративна відповідальність за протиправне підприємництво, комі розглянутої вище статті Кодексу, передбачається і іншими його положень, дії господарюючого суб’єкта повинні кваліфікуватись за спеціальною нормою. Прикладом може бути надання послуг у сфері охорони здоров’я. Заняття приватною фармацевтичною або медичною практикою особою, що не одержала ліцензію, карається за ст. 6.2 Кодексу (частина перша). При порушенні вимог дозволу в рамках провадження окремих видів робіт в області промбезпеки небезпечних виробничих об’єктів підпадає під дію статті 9.1 (ч. 1).

Висновок

Притягнути до адміністративної відповідальності за протиправне підприємництво можна громадян, організації або службовців. Суб’єктивна сторона порушення виражається у формі умисної вини і необережності. На думку експертів, законодавство встановлює цілком обґрунтовані і здійснимі вимоги до осіб, які бажають вести підприємницьку діяльність. У нормативних актах досить детально і чітко розкриті всі особливості тих чи інших процедур. Контроль виконання приписів законодавства покладено на виконавчі структури. В першу чергу в їх числі ФНП. Податкова служба уповноважена здійснювати держреєстрацію господарюючих суб’єктів, а також всі зміни, які відбуваються з підприємством в ході його роботи. Крім того, в компетенцію ФНС входить виїзний контроль. В рамках таких перевірок податкова служба тісно співпрацює з правоохоронними органами. Для деяких суб’єктів може здатися, що встановлені покарання не такі й великі за протиправне підприємництво. В Росії, між тим, передбачається кримінальне покарання за систематичне невиконання приписів. В даний час особлива увага приділяється забезпеченню захисту споживчих прав. Контрольні органи жорстко присікає будь-які дії, здатні заподіяти шкоду громадянам. Розроблені стандарти, норми і правила є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання, особливо тих, хто займається випуском продукції масового споживання. Немає сумнівів у тому, що слідування букві закону, чітке дотримання вимог забезпечує хорошу репутацію підприємства. Компанія або підприємець, який дбає про безпеку своїх потенційних споживачів, прагне поліпшувати, а не погіршувати якість своєї роботи, послуги, споживчі властивості продукції. Це дозволяє йому не тільки зберігати репутацію, але і успішно конкурувати на ринку.