Медаль «За відвагу» — державна нагорода СРСР: історія, опис, статус

Кавалери медалей

Як оповідає історія, медалі «За відвагу» деякі бійці примудрялися заслуговувати по 3-4 рази. Можна виділити такі прізвища, як В. Бабич, К. Букетів, Н. Громико, В. Стисло, М. Марченко, М. Осипов, А. Руденко та багато інших. Але деякі пішли ще далі.

Кавалерами 5 медалей стали:

  • П. Грибків – розвідник.
  • М. Захаров – сержант-артилерист.
  • С. Зольников – старший сержант.
  • Ст. Іпполітова – санінструктор, яка винесла з поля бою сотні бійців.

Більше всіх відрізнився С. Грецов, сержант медичної служби, він став власником шести медалей «За відвагу». Історія його героїчних подвигів гідна належного визнання. Проста людина з колгоспу, ризикуючи своїм життям, під відкритим вогнем противника виносив з поля бою і надавав допомогу пораненим товаришам. Після його смерті нагороди були надані краєзнавчому музею Старого Оскола.

У повоєнний час продовжували відзначати цим знаком відмінності в основному військовослужбовців прикордонних служб.

Пільги медалі «За відвагу»

Всім власникам нагород та медалей передбачалися виплати відповідних пільг від держави. У положенні про пільги (1938 р.) за медаль «За відвагу» була встановлена щомісячна виплата в розмірі 10 рублів. Крім того, нагороджувані мали право безкоштовного проїзду на громадському транспорті. Документом, що підтверджує можливість отримання привілеїв, було спеціальне посвідчення. Але першого січня 1948 року набрало чинності нове рішення Президії про скасування пільгових виплат власникам нагородних знаків.

У 1955 році Міністр оборони СРСР Р. Жуков клопотав про часткове відновлення грошових допомог нагородженим за бойові подвиги. Поряд з іншими нагородами отримав медаль «За відвагу» він запропонував виплачувати по 3 рубля. Президія ЦК кілька разів розглядав це питання на порядку денному, але в підсумку відправив його на доопрацювання в Міністерство оборони. Через рік Р. Жуков знову звернувся до ЦК КПРС з пропозицією про грошові виплати для нагороджених фронтовиків. Але прийняття остаточного рішення було відкладено на невизначений термін, що буквально означало відмову.