Медаль «За відвагу» — державна нагорода СРСР: історія, опис, статус

Вручення

У довоєнні роки вручення відзнак проходило в Кремлі, вручення проводив сам Голова Президії Верховної Ради СРСР і його заступники. Перші дні війни процедура нагородження якийсь час ще зберігалась, але поступово кількість нагороджених істотно збільшувалася, а приїзд в столицю став скрутний у зв’язку з загальним військовим станом. Тоді указом від 19 серпня 1941 року вручення нагород стали виробляти від імені Верховної Ради.

Вручення державної нагороди-медалі «За відвагу» та інших бойових відзнак стало проходити за місцем служби. Право нагородження надавалося особам начальницького складу: командирів полків, дивізій і бригад. У партизанських ж загонах нагородження проводили самі командири цих формувань. Здебільшого вручення медалей проводилося в умовах повної бойової обстановки, що тільки підкреслювала значущість скоєних подвигів і піднімало загальний бойовий дух у боротьбі з ворожими загарбниками.

Якщо з якихось причин нагороджені змінювали місце служби або потрапляли в госпіталі і евакуювалися, то нагороди в будь-якому випадку наздоганяли своїх героїв і нагородження проводили вже командувачі тих військових округів, куди вони потрапляли. Відомо, що деякі медалі досі знаходять своїх власників. Це пояснюється тим, що якісь накази були загублені або в них вносилися не зовсім вірні відомості, а то і зовсім нагороджені бійці вважалися загиблими.

У 1953 році набула чинності нова постанова «Про порядок вручення орденів і медалей нагороджений Президією Верховної Ради СРСР». Тепер урочисте нагородження медалями і орденами військовослужбовців проводилося у військових частинах, комісаріатах та інших військових установах.