Медаль «За відвагу» — державна нагорода СРСР: історія, опис, статус

Державна нагородна система СРСР зіграла особливо важливу роль у формуванні і розвитку країни. Вона заохочувала і стимулювала радянських людей самих різних професій і праці на досягнення кращих, а часом і неможливих результатів на благо Вітчизни. У Радянському Союзі було засновано близько 20 орденів і 51 медаль. Відзнаками нагороджували у всіх сферах: за досягнення в науці і техніці, за заслуги в будівництві та господарстві, за відмінність у суспільної і державної діяльності, за зміцнення і оборону держави.

Безумовно, кожна медаль і орден варті окремої уваги, але в цій статті мова піде про медалі «За відвагу» СРСР, заснованої незадовго до початку Другої світової війни. Вона була однією з тих медалей, рахунок яких вівся мільйонами.

Статус медалі «За відвагу»

Особлива медаль була затверджена 17 жовтня 1938 року Указом Президії Верховної Ради СРСР. І відповідно до встановленого Положення про медалі, нагороди представлялися матроси, солдати, сержанти, офіцерський склад армії, прикордонних військ і військово-морського флоту. Приводом до нагородження було виявлену особисту мужність, стійкість і відвага окремої людини в боротьбі з ворогами Радянського Союзу, з ворожими диверсантами і шпигунами, а також особливі бойові відмінності при захисті державних кордонів та виконання спецзавдань.

Медаль «За відвагу» високо шанували у військовослужбовців майже з перших днів свого утворення. А в період ВВВ її цінність ще більше зросла. Нагороджений бойовою медаллю «За відвагу» мали являти собою зразок хоробрості і бути гідним прикладом для наслідування іншим співвітчизникам. І ще одна важлива деталь: медаллю могли бути удостоєні особи, що не є громадянами СРСР.

Внаслідок прийнятого рішення Президії від 1941 року відзнаку після смерті нагородженого бійця повертався назад в Президію Ради. Але посвідчення до медалі можна було залишити в сім’ї на пам’ять наступним поколінням.