Купівельний попит: визначення, класифікація і методи вивчення

Перший метод вивчення купівельного попиту

Існує кілька методів, за допомогою яких можна зібрати дані про споживчому попиті. До першого відносять автоматизований процес збору інформації.

Такий метод не дозволяє добре вивчити попит, тому що відома тільки інформація про проданих товарах, запасах на складі і відомостях про незадовільний попит. Це означає, що автоматизація процесу не дає повну інформацію. Її збором повинні займатися інші працівники, а такий метод є внутрішньогруповий структурою, яка дозволяє розробляти замовлення для поставок товару і коригувати їх періодично.

Для повноти картини про вивчення купівельного попиту на товари недостатньо тільки комп’ютерної системи, потрібні також надійні і зручні носії первинної інформації. Такими носіями є етикетки або ярлики, а також написи, які розташовані на товари. Але ці носії найчастіше надають неповну інформацію, щоб можна було розуміти потреби людей, тобто вони не надають дані про колір, смак, малюнку, фасон і т. д.

Традиційний метод вивчення

Як правило, щоб врахувати реалізований попит, використовують матеріали інвентаризації та товарні чеки, це відноситься до другого методу купівельного попиту.

До таких матеріалів відносяться:

• Облік продажу за матеріалами інвентаризації – за основу береться великий період, а потім обчислюють середній обсяг продажів за день, тиждень, місяць.
• Облік за оперативними даними – вимагає більш складного аналізу реалізованого товару і залишків на складі. Найчастіше при вивченні використовується якийсь один товар із вибраної групи, щоб легше було вивчити попит.
• Облік шляхом щоденної реєстрації – за основу беруть якийсь один товар, що відрізняється за кольором, розміром або смаку. Викладають на вітрину певну кількість товару, а в кінці дня підраховують залишки.
• Облік за спеціальними картками – для такого методу береться тривалий період, можливо навіть рік, щоб відзначати залишки і надходження товару за даний проміжок часу. За такими даними можна судити не тільки про обсяги реалізованого товару, але і про сезонність.
• Існує також облік незадоволеного попиту, де кожен магазин чи організація веде свій підрахунок, записуючи на спеціальних бланках або в журналах, який товар хотіли б бачити покупці.