Індивідуальна трудова діяльність: що це, закон, види та особливості

Індивідуальна трудова діяльність: що це?

Індивідуальний працю не варто плутати з індивідуальним підприємництвом. Незважаючи на деяку схожість, ці категорії складно назвати однаковими. Однак легалізація вільної праці стала джерелом розвитку ринкової економіки. Це чітко простежується у змісті закону.

У статті 1 нормативного акта можна виявити визначення індивідуальної трудової діяльності: це корисні заняття громадян, що не мають офіційного характеру. Більше того, держава готова заохочувати вільну робочу діяльність кожної людини.

Закон все ще не давав можливості отримувати нетрудові доходи. Під забороною залишався і найману працю. По суті, допускалося лише створення кооперативів – громадських організацій, не пов’язаних з державними інстанціями.

Види індивідуальної трудової діяльності

Закон чітко визначав області, в яких можуть вільно працювати радянські громадяни. Першою і основною сферою вважалося кустарно-ремісниче виробництво. Допускалося виготовлення одягу, взуття, килимів та інших вишитих виробів. Радянські чоловіки могли зайнятися столярним або гончарною справою, виготовленням інструментів, знарядь та інших корисних речей. Під забороною перебувало створення парфуму, дорогоцінних виробів, зброї та інших предметів, які можна було назвати небезпечними або цінними.

Друга сфера, в якій допускався вільна праця, була пов’язана з наданням послуг. Вся країна наповнилася безліччю невеликих ательє, перукарень, ремонтних або будівельних компаній та інших організацій. Остання, соціально-культурна сфера, включала в себе надання освітніх послуг. З’явилися репетитори, приватні вчителі музики, перекладачі і т. д.

Слід пам’ятати, що закон про індивідуальну трудову діяльність не витісняв норми про заборону “тунеядства”. Вільна праця міг бути лише доповненням до основної, офіційній роботі.