Індивідуальна трудова діяльність: що це, закон, види та особливості

9

У 1986 році в СРСР був прийнятий закон, який повністю змінив вектор державного розвитку. Влада легалізувала індивідуальну трудову діяльність (ІТД). Це поклало початок соціального перебудови найбільшої в світі держави. У нашій статті буде розказано про те, чому роль закону про вільну працю не варто недооцінювати.

Роль закону

У всьому світі студенти юридичних факультетів зобов’язані вивчати закони, які давно не мають ніякої юридичної сили. Це необхідно для оцінки історичного розвитку правових норм. У країнах СНД особлива увага приділяється юридичним актам часів “перебудови”, зокрема, закону про індивідуальної трудової діяльності. Чому цей документ так важливий?

Радянське суспільство ділило історичні етапи на соціально-економічні формації, запропоновані Карлом Марксом. В перших чотирьох класах важливу роль відігравала категорія приватної власності. Марксисти вважали цей елемент неприйнятним для побудови останньої, соціалістичної формації. Але приватну власність заборонити не так-то просто. Першим кроком до її ліквідації стала заборона індивідуального праці.

Трохи пізніше про ідею побудови соціалізму і зовсім вирішили забути. Наприкінці 80-х років радянська влада зважилася на зміну вектора розвитку. Був прийнятий закон про індивідуальну трудову діяльність, який і послужив початком “перебудови” – повернення до капіталістичного ладу.

Індивідуальна трудова діяльність: що це?

Індивідуальний працю не варто плутати з індивідуальним підприємництвом. Незважаючи на деяку схожість, ці категорії складно назвати однаковими. Однак легалізація вільної праці стала джерелом розвитку ринкової економіки. Це чітко простежується у змісті закону.

У статті 1 нормативного акта можна виявити визначення індивідуальної трудової діяльності: це корисні заняття громадян, що не мають офіційного характеру. Більше того, держава готова заохочувати вільну робочу діяльність кожної людини.

Закон все ще не давав можливості отримувати нетрудові доходи. Під забороною залишався і найману працю. По суті, допускалося лише створення кооперативів – громадських організацій, не пов’язаних з державними інстанціями.

Види індивідуальної трудової діяльності

Закон чітко визначав області, в яких можуть вільно працювати радянські громадяни. Першою і основною сферою вважалося кустарно-ремісниче виробництво. Допускалося виготовлення одягу, взуття, килимів та інших вишитих виробів. Радянські чоловіки могли зайнятися столярним або гончарною справою, виготовленням інструментів, знарядь та інших корисних речей. Під забороною перебувало створення парфуму, дорогоцінних виробів, зброї та інших предметів, які можна було назвати небезпечними або цінними.

Друга сфера, в якій допускався вільна праця, була пов’язана з наданням послуг. Вся країна наповнилася безліччю невеликих ательє, перукарень, ремонтних або будівельних компаній та інших організацій. Остання, соціально-культурна сфера, включала в себе надання освітніх послуг. З’явилися репетитори, приватні вчителі музики, перекладачі і т. д.

Слід пам’ятати, що закон про індивідуальну трудову діяльність не витісняв норми про заборону “тунеядства”. Вільна праця міг бути лише доповненням до основної, офіційній роботі.

Обов’язки індивідуальних трудящих

До радянським громадянам, бажаючим зайнятися індивідуальною працею, був пред’явлений ряд вимог. Держава жорстко контролювала кожен кооператив. Проявлялося це в аналізі документації, перевірки санітарних і протипожежних норм, контроль за податковими операціями і т. д.

Основним обов’язком самозайнятих громадян була своєчасна виплата податків. Представники кооперативів несли в районний фінансовий відділ відомості про доходи. Розміри стягнутих податків визначалися фінансовим законодавством кожен рік. Можна лише сказати, що передаються державі суми були воістину величезні. Часто податок сягав 100% від одержуваного доходу. Але як таке можливо? Повернемося до цього трохи пізніше.

Погляди на закон про індивідуальної робочої діяльності

Існують різні погляди на цей закон. Деякі дослідники вважають, що індивідуальна трудова діяльність ніяк не вплинула на процедуру перебудови. Це був суто соціалістичний закон, майже не вносить ніяких ринкових елементів. Це легко довести, порівнявши закон про ІТД з нормативними актами, прийнятими в добу нової економічної політики (Непу). В якійсь мірі закони початку 20-х років були більш ліберальні.

Існує й інша точка зору. Її прихильники стверджують, що закон про ІТД перервав тривалу епоху застою. Останні два десятиліття Радянського Союзу охарактеризувалися повною відсутністю важливих заходів та ідей. При цьому акт 1986 року став початком формування нового, іншого державного ладу.

Безумовно, особливості індивідуальної трудової діяльності мали дуже радянський, зовсім не капіталістичний характер. Однак саме рішення прийняти подібний закон цілком можна назвати сміливим і революційним.

Розвиток індивідуального праці

У що вилилося рішення про прийняття даного закону? Радянські громадяни отримали довгоочікувану можливість займатися додатковими заробітками. Люди могли отримати трохи більше фінансів, ніж вони заробляли на офіційних робочих місцях. Але чи так все було просто?

Радянська влада, не бажаючи давати повної свободи учасникам кооперативів, ввела поняття “надприбутків”. Йшлося про грошові суми, що перевищували в два рази середні заробітні плати. Такі суми просто вилучалися. Це і був податок в 100%. Він став справжньою проблемою для індивідуальних трудівників: необхідно було заробити рівно стільки, щоб влада не змогла вилучити. Однак мучитися довелося недовго. Вже в 1988 році був прийнятий закон “Про кооперацію”. Нарешті сталося розвиток індивідуальної трудової діяльності. Становище підприємців значно послабилося.

Індивідуальне підприємництво

Чим відрізняється індивідуальна трудова діяльність від індивідуального підприємництва? Обидва види занять являють собою самостійно здійснювану діяльність. Проводиться вона на свій страх і ризик. Основною метою індивідуального підприємництва є отримання доходу. Те ж можна сказати про індивідуальний працю: тут метою є розвиток суспільної праці і культивування самостійності.

Індивідуальна робоча діяльність – це явище, яке не можна застосовувати до сьогоднішнього дня. Воно пов’язане з безліччю обмежень і заборон. При цьому індивідуальний працю цілком можна назвати “батьком” індивідуального підприємництва. В цьому і полягає його важливість і эпохальность.

Comments are closed.